ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 340/1139/20
адміністративне провадження № К/9901/10955/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (головуючий суддя: Хилько Л.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (колегія суддів: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №340/1139/20 за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Спецбетон» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У квітні 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2020 №00000160511 та №00000170511.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.02.2020 №00000160511.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.02.2020 №00000170511.
Стягнуто на користь приватного підприємства "Торговий Дім "Спецбетон" (код - 31591254) судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 9375,42 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код - 43142606).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом під час перевірки не було надано оцінку саме первинним документам, наявним у позивача, не проаналізовано реальність господарських операцій у розрізі первинної документації по господарським операціям з зазначеними постачальниками, не наведено жодних доказів, що свідчать про постачання товару (виконання робіт) іншими суб`єктами господарювання. Суд зазначив, що загальна податкова інформація з інформаційних баз даних ДПС стосовно ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер" та ТОВ "Гермес 14" не стосується діяльності позивача. Відповідачем не встановлено і не доведено, що фактичне виконання договорів не підтверджено належними та допустимими доказами, договори містять ознаки фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що в період з 29.11.2019 по19.12.2019 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 26.12.2019 №15/11-28-05-11/31591254 (т.1 а.с.28-91).
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:
1) п.44.1 ст.44, п.46.1 ст.46, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311 275,0 грн, у тому числі: 4 квартал 2016 у сумі 51 277,0 грн; за 2017 рік - 243 078,0 грн; за 2018 рік (4 квартал) - 16920,0 грн;
2) п.44.1 ст.44, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму 274 561,0 грн, у тому числі: за грудень 2016 року на суму ПДВ - 34 537,0 грн; за січень 2017 року - 59 127,0 грн; за лютий 2017 року - 166,0 грн; за березень 2017 року - 1 012,0 грн; за квітень 2017 року - 116 505,0 грн; за липень 2017 року - 57 619,0 грн; за вересень 2017 року - 3 595,0 грн; за листопад 2017 року - 2 000,0 грн.
На підставі акту перевірки, з урахуванням строків давності, передбачених ст.102 Податкового кодексу України, 14.02.2020 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- №00000160511, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 324 998,0 грн, у тому числі: за основним платежем - 259 998,0 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 000,0 грн (т.1 а.с.25);
- №00000170511, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 300 030,0 грн, у тому числі: за основним платежем - 240 024,0 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 006,0 грн (т.1 а.с.26-27).
Перевіркою встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання позивачем у ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер", ТОВ "Гермес 14" товарів (робіт). Однак, ураховуючи податкову інформацію, контролюючий орган дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, виписані контрагентами-постачальниками ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер", ТОВ "Гермес 14", які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Агро Корпорейшн" товарної продукції: арматури А800 д.10 мм, арматури А800 д. 12 мм на загальну суму 284 870,60 грн, у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн, згідно договору поставки №133 від 27.12.2016 та видаткової накладної: №АК-000000234 від 30.12.2016 на загальну суму 284 870,60 грн, у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн.
27 грудня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Агро Корпорейшн" (постачальник) укладено договір поставки №133. На виконання умов договору постачальник поставив позивачу товар: арматуру А800 д.10 мм, арматури А800 д.12 мм на загальну суму 284 870,60 грн, у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн (т.1 а.с.152-161, 164-165).
30 грудня 2016 року ТОВ "Агро Корпорейшн" виписано позивачу податкову накладну №30128 на суму 284 870,60 грн, у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн (т.1 а.с.162-163).
Позивач оплату за поставлений товар не здійснив.
Однак, як пояснив представник позивача, 21.12.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ "Комерційна група "Фенікс" (постачальник) укладено договір №130 поставки товару: арматура А800 д.10 мм, арматури А800 д. 12 мм (т.1 а.с.148-149). На виконання умов даного договору постачальник виписав покупцю рахунок-фактуру №000173 від 26.12.2016 на загальну суму 284 870,60 грн, у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн. (т.1 а.с.150).
Позивачем проведено часткову оплату згідно платіжного доручення №693 від 04.01.2017 на суму 265 000 грн, у т.ч. ПДВ - 44 166,67 грн (т.1 а.с.151). ТОВ "Комерційна група "Фенікс" поставку товару не здійснило.
31 березня 2017 року між ТОВ "Агро Корпорейшн" (Новий боржник), ТОВ "Комерційна група "Фенікс" (Первісний боржник) та позивачем (кредитор) було укладено договір про переведення боргу №31/3, за яким ТОВ "Агро Корпорейшн" зобов`язувалось перерахувати позивачу заборгованість за договором № 130 від 21.12.2016 в сумі 265 000 грн (т.1 а.с.166).
ТОВ "Комерційна група "Фенікс" та ТОВ "Агро Корпорейшн" підтверджено вищевказані спірні правовідносини (т.2 а.с.168-173, 185-197).
Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Фідо-Строй Груп" товарної продукції: лінії ручного зварювання РЛ 2500 на загальну суму 270 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн, згідно договору поставки №5 від 27.01.2017 та видаткової накладної: №17 від 31.01.2017 на загальну суму 270 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн.
27 січня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Фідо-строй груп" (постачальник) було укладено договір поставки за №5. На виконання умов договору постачальник поставив позивачу товар: станок - лінія ручного зварювання РЛ 2500 на загальну суму 270 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн.
Оплата за поставлений товар проводилася у безготівковій формі згідно до платіжного доручення №957 від 20.02.2017 на загальну суму 36 000,00 грн. Станом на 30.09.2019 рахується кредиторська заборгованість в сумі 234 000,00 грн.
3 січня 2017 року ТОВ "Фідо-Строй Груп" виписано позивачу податкову накладну №4 на суму 270 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн (т.1 а.с.167-189).
ТОВ "Фідо-Строй Груп" підтверджено вищевказані спірні правовідносини (т.2 а.с.198-204).
Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ПП "Айтер": товарної продукції: арматури А500 д.10 мм, та послуг з поточного ремонту пропарювальних камер фомувально-арматурного цеху на загальну суму 1 059 343,02 грн, у т.ч. ПДВ - 176 557,17 грн.
Відповідно до первинних документів ПП "Айтер" у квітні, червні 2017 року відвантажено позивачу товарну продукцію: арматуру А500 д. 10 мм на загальну суму 528 912,00 грн, у т.ч. ПДВ - 88 152,00 грн. Крім того, відповідно до первинних документів ПП "Айтер" на замовлення позивача здійснено поточний ремонт пропарювальних камер фомувально-арматурного цеху ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" у період: квітень 2017 р. на загальну суму 530 431,02 грн, у т.ч. ПДВ - 88 405,17 грн (т.1 а.с.190-250, т.2 а.с.1-2, а.с.3-17).
ПП "Айтер" підтверджено вищевказані спірні правовідносини (т.2 а.с.205-230).
Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Гермес 14" товарної продукції (підшипники, сальники, арматури кільце та іншої товарної продукції) на загальну суму 21 093,24 грн, у т.ч. ПДВ - 3 515,54 грн.
Відповідно до первинних документів ТОВ "Гермес 14" у період: січень-серпень 2017 поставило позивачу підшипники, сальники, арматури кільце, іншу товарну продукцію на загальну суму 21 093,24 грн, у т.ч. ПДВ - 3 515,54 грн.
Розрахунки за поставлений товар проводились у безготівковій формі. По факту поставки товару ТОВ "Гермес 14" виписувались податкові накладні (т.2 а.с.18-123).
На підтвердження подальшої реалізації товарної продукції, придбаної у вказаних контрагентів-постачальників, позивачем подано до суду договори поставки, специфікації, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності (т.3 а.с.1-147).
Як убачається зі змісту акту перевірки, відповідачем досліджено податкову інформацію, розміщену в інформаційних базах даних податкового органу, з якої контролюючий орган дійшов висновку, що вказані первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, були виписані контрагентами-постачальниками ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер" та ТОВ "Гермес 14", які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність, у зв`язку з відсутністю ідентифікованого товару, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №2а-12436/11/2670, від 12.11.2019 у справі №826/11722/13-а, від 18.09.2019 у справі №826/8066/18 у подібних правовідносинах.
Скаржник указує на те, що позивачем неправомірно віднесено до податкової звітності з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток недостовірні відомості щодо відображення обсягів придбання по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Вважає, що невстановлення судами істотних фактичних обставин, а саме: здійснення позивачем господарських операцій, їх реального характеру, доводять передчасність висновків про правомірність формування позивачем як витрат, так і податкового кредиту по факту придання товару (послуг).
Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 05.07.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.