ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
справа №1340/5680/18
адміністративне провадження № К/9901/26403/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (головуючий суддя: Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (головуючий суддя: Іщук Л.П., судді: Онишкевич Т.В., Хобор Р.Б.) у справі № 1340/5680/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
26 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» (далі також позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 111 690 грн та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 3723 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 13 вересня 2019 року надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
17 жовтня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що згідно з наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 01 жовтня 2018 року № 2274-П зобов`язано головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Щербу Н. Р. та Блажевську Р. Б. на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також Порядок № 295) за листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 червня 2018 року № 12040/05-71 в термін з 02 жовтня 2018 року по 03 жовтня 2018 року провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ТОВ «ДА КАПО Україна» (юридична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Грінченка, 4/8; фактична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, офіс 314).
За результатами інспекційного відвідування інспектором праці складено акт перевірки від 03 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ, який містить висновок про порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), що полягало в допуску до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору; частини п`ятої статті 79 КЗпП України, що полягало в неповідомленні працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до її початку; частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», що полягало в порушенні строків виплати заробітної плати; частини першої статті 116 КЗпП України, що полягало у несвоєчасній виплаті коштів належних працівникам при звільненні; частини першої статті 117 КЗпП України, що полягало у невиплаті звільненим працівникам середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.
03 жовтня 2018 року інспектором праці Щербою Н. Р. видано припис № ЛВ1930/461/АВ/П, яким приписано позивачу усунути виявлені порушення КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» і у строк до 12 жовтня 2018 року письмово інформувати про виконання зазначених вимог припису.
Копії вказаних вище акта перевірки та припису були вручені позивачу 03 жовтня 2018 року, про що свідчить підпис директора.
Рішенням начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 11 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ТД/ІП призначено до розгляду справу про накладення штрафу на ТОВ «ДА КАПО Україна» на 23 жовтня 2018 року за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові.
Вказане рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 17 жовтня 2018 року, що підтверджується копіями фіскального чеку та списку поштових відправлень рекомендованих листів.
23 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанови про накладення штрафу № ЛВ1930/461/АВ/ФС, а саме:
за порушення вимог частин першої та частини другої статті 24 КЗпП України на ТОВ «ДА КАПО Україна» накладено штраф у розмірі 111 690 грн;
за порушення вимог частини п`ятої статті 79, частини першої статті 115, частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» на ТОВ «ДА КАПО Україна» накладено штраф у розмірі 3723 грн.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем жодних порушень вимог Кодексу законів про працю України допущено не було, оскільки його відносини з ОСОБА_2 мали виключно цивільно-правовий характер з виконання робіт по сортуванню нот оркестру; ОСОБА_3 була ознайомлена з датою початку відпустки, про що свідчить її підпис у відповідному графіку відпусток; виплата заробітної плати була здійснена працівнику передчасно з врахуванням перебування у відпустці особи, відповідальної за таку виплату; остаточний розрахунок із звільненими працівниками здійснений своєчасно та в повному обсязі, а тому відповідачем безпідставно прийнято оскаржувані постанови. Вказував, що перевірку було проведено за його відсутності та здійснено розгляд справи про порушення законодавства про працю без повідомлення його про дату, і час і місце такого.
Представник відповідача заперечував проти позову та зазначав, що за результатами інспекційного відвідування відповідачем було виявлено порушення вимог частини першої та частини другої статті 24 КЗпП України, частини п`ятої статті 79 КЗпП України, частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини першої статті 116 КЗпП України та порушення частини першої статті 117 КЗпП України. Вважає, що вищенаведені порушення позивачем свідчить про обґрунтованість та правомірність винесення постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС та № ЛВ 1930/461/АВ/ФС. Просив відмовити в задоволенні позову.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність порушень трудового законодавства з боку позивача, оскільки ОСОБА_2 виконував роботу із підпорядкуванням правилам внутрішнього розпорядку, з дотриманням вимог дисципліни був підзвітний та підконтрольний позивачу, що свідчить про допуск його до виконання постійної роботи без укладення трудового договору. Щодо інших порушень вимог трудового законодавства суди зазначили, що їх вчинення не спростовано позивачем належними та допустимими доказами.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що фактичне неотримання поштового повідомлення з інформацію про час та дату розгляд справи про накладення штрафу адресатом до 23 жовтня 2018 року не залежало від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваних рішень.
Водночас суд апеляційної інстанції врахував, що позивачу було відомо про результати інспекційного відвідування, оскільки йому вручено копію акта та припис, а відкладення розгляду справи про накладення штрафу призвело б до порушення встановлених строків розгляду такої справи та прийняття відповідного рішення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в порушення вимог порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ № 509 від 17 липня 2013 року (далі також Порядок № 509) у відповідача на час прийняття оспорюваних рішень були відсутні відомості про належне повідомлення ТОВ «ДА КАПО Україна» у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Позивач стверджує, що товариство не було повідомлено у встановлений строк (не пізніше 5 днів) про розгляд справи.
Скаржник наполягає на відсутності трудових відносин з ОСОБА_2 , оскільки виконання роботи обумовленої договором, а саме сортування нот симфонічного оркестру неможливо виконати без нот, які повинні були бути наданими виконавцю, що виступали об`єктом щодо якого виконувались певні дії виконавцем, а відтак у тимчасове користування надавались окремі контейнери з нотами для їх подальшої обробки та сортування. Для виконання цієї роботи жодних засобів, обладнання та знарядь від замовника не отримувалось та не потрібно було отримувати для їх використання з метою виконання договору. За позицією позивача, цивільно- правовий договір не містить будь- яких положень, які встановлюють режим робочого часу протягом якого повинна була виконуватись робота, а також положень щодо забезпечення виконавця робочим місцем для виконання роботи.
Щодо інших виявлених відповідачем порушень позивач зазначає, що дату надання працівникові відпустки було узгоджено попередньо графіком відпусток, який надавався для ознайомлення працівникам на початку 2018 року, у зв`язку з чим не було доцільності в оформлені окремого письмового повідомлення з метою інформування працівника про надання відпустки, що відповідає вимогам статті 79 КЗпП України.
Водночас зазначає, що позивачем жодним чином не порушено права працівників в частині виплати заробітної плати, а навпаки здійснено виплату заздалегідь, що не могло призвести до негативних наслідків для працівників. Також позивачем не завдано шкоди інтересам звільнених працівників в частині несвоєчасної виплати коштів при звільненні, оскільки на момент звільнення ними отримані всі необхідні суми, які підлягали до виплати у зв`язку з їх звільненням.
В свою чергу відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних та обґрунтованих висновків про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами , що доводами касаційної скарги не спростовується. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені на підставі повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, одним із основних доводів касаційної скарги є неналежне повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про накладення штрафу.
Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.