ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 826/4061/17
провадження № К/9901/36320/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року (головуючий суддя Добрянська Я.І., судді Федорчук А.Б., Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя Кобаль М.І., судді Беспалов О.О., Степанюк А.Г.)
у справі №826/4061/17
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати незаконними дії Міністерства соціальної політики України щодо подання на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції, що у зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України";
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;
- визнати дискримінаційними дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної грошової допомоги на оздоровлення державним службовцям, військовослужбовцям;
- визнати дискримінаційними і такими, що порушують право на достатній життєвий рівень дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної допомоги державним службовцям та іншим соціальним групам громадян;
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині відсутності контролю за виконанням приписів прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї" від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII в частині Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
- зобов`язати Міністерство соціальної політики України подати до Кабінету Міністрів України пропозиції змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, , викладеній у заяві про збільшення позовних вимог.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийнята відповідачем постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян» не відповідає нормам чинного законодавства, національній судовій практиці, практиці Європейського Суду та обмежує право на отримання більшого розміру щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, у позові відмовлено.
4. Не погодившись з такими судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та задовольнити позов.
5. Від Міністерства соціальної політики України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , категорія 1.
7. Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що оскільки статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, за нормами якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю були делеговані Кабінету Міністрів України, та які неконституційними не визнавались, суди не вбачали підстав для визнання дій відповідача протиправними щодо встановлення виплати зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
9. Також, суди зазначили, що оскільки з часу встановлення позивачу інвалідності минуло 10 років, а механізм нарахування і розмір компенсації за шкоду, завдану здоров`ю, зазнав суттєвих змін, пов`язаних у тому числі з фінансово-економічним становищем у державі, відсутні правові підстави, які б надавали позивачу переваги у питанні нарахування і виплати одноразової компенсації у порівнянні з іншими особами, які мають право на тотожні пільги, чи підстав для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що не відповідає чинному законодавству.
10. Суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання дискримінацією питання обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи.
Суди вважали, що Кабінет Міністрів України не допустив бездіяльності в частині контролю за виконанням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
11. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, помилкове встановлення істотних обставин справи.
12. Зокрема, скаржник вважає, що судами порушено принципи законності і верховенства, права закріплені у Конституції України (принцип верховенства права), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтях 6, 7 КАС України. Наголошує, на порушенні статей 8, 9, 24, 41, 46 Конституції України у поєднанні із нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».