ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа №826/16254/17
адміністративне провадження № К/9901/60429/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/16254/17 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Консалт ЛТД", Приватного підприємства "Городенко" про визнання недійсним правочину, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Мельничук В.П, Лічевецький І.О.),
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Консалт ЛТД", Приватного підприємства "Городенко" про визнання недійсним правочину.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі №826/16254/17 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 04.07.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 05.07.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що висновки щодо обставин доведеності факту вчинення правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства за наявності лише податкових накладних та вироку суду, були сформовані Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/9653/17, у справі №826/9650/17. Позивач наголошує, що з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ "Престиж Консалтинг ЛТД", оскільки останній вказав, що фінансово-господарською діяльністю не займався. Як зазначає позивач, оскільки кримінальні діяння, передбачені статтями 205, 205-1 Кримінального кодексу України є такими, що спрямовані на завдання шкоди державним інтересам, то обставина щодо доведеності вини сторони правочину, про недійсність якого подано позов, є належним доказом такої недійсності. Крім того, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду України у справі №21-2430а16 та Верховного Суду у справі №2а-7075/12/2670, якими визначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №826/16254/17, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач скористався процесуальним правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві ПП "Городенко" вказує, що у рамках кримінального провадження фінансово-господарські відносини між відповідачами не досліджувались, вирок також не містить фактів про дослідження наведених взаємовідносин, вирок, на який посилається позивач, не містить жодної вказівки на господарські відносини ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" з ПП "Городенко", з огляду на що у позивача відсутні правові підстави для посилань на вказаний вирок в контексті тих чи інших правочинів, укладених між відповідачами. Таким чином, відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Переглянувши касаційну скаргу, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом травня-липня 2016 року ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" з ПП "Городенко" перебували у господарських відносинах, а саме - між ними укладено договір про надання транспортних послуг.
Позивач стверджує, що даний факт підтверджується зареєстрованими податковими накладними від 31.06.2016 №80, від 30.06.2016 №178 та від 31.07.2016 №150 на суму 64000,00 гривень, що виписані ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" на користь ПП "Городенко", в період, коли директором ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" значився ОСОБА_1,
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2017, копія якого наявна у матеріалах справи, у справі №761/15487/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.04.2017 у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017000000001291. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень.
Зокрема, вироком встановлено, що ОСОБА_1 на початку квітня 2016 року отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство - ТОВ "Престиж Консалтинг ЛТД" за грошову винагороду. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію.
Також, у вироку встановлено, що впродовж травня-липня 2016 року невстановлені особи відображали в податковій звітності ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" та подавали до органів Міністерства доходів та зборів України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку №5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ТОВ "Будівельна компанія "Альтор", ТОВ "Лендавто", ТОВ "М`ясооптторг А", ТОВ "Геус-Груп", ТОВ "Фабрика Філкон" та інші, що підтверджує факт використання ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" для прикриття їх незаконної діяльності.
З урахуванням зазначеного та керуючись інтересами держави, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" (код ЄДРПОУ 40147308) та ПП "Городенко" (код ЄДРПОУ 35423888), за наслідками виконання якого було складено податкові накладні від 31.05.2016 №380, від 30.06.2016 №178, від 31.07.2016 №150.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції. з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що матеріали справи не містять обставин, що підтверджують недійсність правочину.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Згідно пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з підпунктом 14.1.185, та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
У свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Положеннями статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України.