ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 825/1779/18
адміністративне провадження № К/9901/64713/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №825/1779/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 (суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (головуючий суддя Літвінова Н.М., судді: Федотов І.В., Сорочко Є.О.),
ВСТАНОВИВ:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2018 №00020001309, №00020091309, №00019991309, №00019961309, №00019951309; вимоги про сплату боргу від 30.03.2018 №Ф-00019971309; рішення про застосування штрафних санкцій від 30.03.2018 №00016861309.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі №825/1779/18 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 04.07.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 05.07.2022.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що не погоджується з судовими рішеннями. У касаційній скарзі контролюючий орган виключно відтворює обставини, встановлені актом перевірки, зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права. Норм права, які на думку відповідача, судами порушено, податковий орган не наводить. Відповідач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №825/1779/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до затвердженого плану перевірки (а.с. 162-165 Т.3).
Перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_1 в період з 12.02.2018 по 02.03.2018.
За результатами перевірки складено акт від 12.03.2018 № 185/13/ НОМЕР_1 (а.с. 17-73 Т.1).
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, в тому числі:
п.177.2 та п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено витрати у 2016 році на суму 473498,60грн. та у 2017 році на суму 683303,19грн.;
статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід у 2016 році на суму 473498,60 грн. та у 2017 році на суму 683303,19грн.;
Донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік - 85229,75грн. та за пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску за 2016 рік на суму 431550,00 грн. та за 2017 рік на суму 454029,38 грн.
Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік в розмірі 94821,81грн. та за 2017 рік в розмірі 99886,45грн.
п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік на суму 7102,48 грн. та за 2017 рік на суму 10249,55 грн.
Донараховано військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік на суму 7102,48 та за 2017 рік на суму 10249,55грн.
п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до державного бюджету за січень 2016 року на 1617,00 грн., за лютий 2016 року на 2071,00 грн., за березень 2016 року на 3897,00 грн., за квітень 2016 року на 3699,00 грн., за травень 2016 року на 5162,00 грн., за червень 2016 року на 4849,00 грн., за липень 2016 року на 5710,00 грн., за серпень 2016 року на 6593,00 грн., за вересень 2016 року на 6086,00 грн., за жовтень 2016 року на 9128,00 грн., за листопад 2016 року на 5392,00 грн., за грудень 2016 року на 5990,00 грн., за січень 2017 року на 3797,00 грн., за лютий 2017 року на 6776,00 грн., за березень 2017 року на 29640,00 грн., за квітень 2017 року на 34439,00 грн., за травень 2017 року на 39256,00 грн., за червень 2017 року на 36791,00 грн., за липень 2017 року на 38106,00 грн., за серпень 2017 року на 34337,00 грн., за вересень 2017 року на 47671,00 грн., за жовтень 2017 року на 23792,00 грн., за листопад 2017 року на 51584,00 грн., за грудень 2017 року на 19832,00 грн.;
п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2016 року на 29,00грн, за січень 2017 року на 790,00 грн. та за липень 2017 року на 129,00грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:
податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018 (а.с. 76-80 Т.1):
№00020001309, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, вказану в деклараціях з податку на додану вартість, в загальному розмірі 948,00 грн. (29,00 грн. за лютий 2016 року; 790,00 грн. за січень 2017 року; 129,00 грн. за липень 2017 року);
№00020091309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 532 768,75 грн. (426215,00грн. за основним платежем та 106553,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
№00019991309, яким до позивача застосовано адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00грн.;
№00019961309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 26027,05 грн. (17352,03грн. за основним платежем та 8676,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
№00019951309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 312336,50 грн. (208224,33 грн. за основним платежем та 104112,17грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2018 №00016861309 на суму 28953,01грн. (а.с. 82 Т.1);
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2018 №Ф-00019971309 в сумі 194708,26грн. (а.с. 81 Т.1).
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог щодо формування складу валових витрат у 2016 - 2017 роках у зв`язку з чим прийняті відповідачем рішення та вимога підлягають скасуванню. Колегія суддів апеляційного суду таким висновком суду першої інстанції погодилась.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.01.2012 внесено відповідний запис.
Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.36 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що підставами для донарахування податковим органом спірних сум грошових зобов`язань стало порушення позивачем порядку формування складу валових витрат у 2016 - 2017 роках.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.