ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 826/16002/16
адміністративне провадження № К/9901/67023/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Меблісам" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Меблісам" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 (суддя - Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кузьменко В.В.) у справі №826/16002/16.
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Меблісам" (далі -ПрАТ "Меблісам") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві) від 13.10.2016 №0065001204.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПрАТ "Меблісам" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів визначається обʼєкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обовʼязкові елементи, визначені статтею 7 Податкового кодексу України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. За своєю правовою природою "плата за земельні ділянки", що встановлена відповідно до пункту 5.6 Положення про плату за землю не є земельним податком, оскільки не відповідає Податковому кодексу України. Такі висновки підтверджено судовим рішенням у справі №826/10434/16, яке набрало законної сили.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як зʼясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю за 2016 рік та повноти надходжень по земельному податку за січень 2016 - липень 2016 року ПрАТ "Меблісам".
За результатом перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №7672/26-53-12-04/31901105 від 14.09.2016, в якому відображено висновки про те, розмір податкового зобовʼязання по земельному податку з юридичних осіб за 2016 рік (січень-липень), визначений платником податків AT "Меблісам", є нижчим, ніж визначено результатами перевірки.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, листом від 30.09.2016 №12568/10/26-53-12-04-10 контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі названого акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 № 0065001204, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з земельного податку юридичних осіб в сумі 15026,73 грн., в тому числі за податковим зобовʼязанням в сумі 12021,38 та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3005,35 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обовʼязковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України обʼєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Водночас, згідно пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Судами встановлено, що згідно витягу з бази даних ПК "Кадастр" по юридичних особах (ділянки, право користування по яких не оформлено) №7631 від 31.01.2008, ЗAT "Меблісам" (податковий номер 31901105) є землекористувачем частини земельної ділянки за адресою: м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, 8, 10, шосе Харківське, 12, 14/1, 16, 18,18/1, вул. Березнева, 7, площею 219,76 кв. м, код ділянки: 63:188:002.