ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № П/811/25/18
адміністративне провадження № К/9901/60211/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів -Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 (суддя - Брегей Р.І.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі №П/811/25/18.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) від 12.09.2017 № 0003631303.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що під час проведення перевірки контролюючий орган не врахував, що в ціні реалізації товару було включено податок на додану вартість, тоді як дохід не перевищував 1000000 грн., тому обов`язку реєструватись платником податку на додану вартість 01.07.2016 не виник. Судами першої та апеляційної інстанцій не дослідили зазначені обставини, що призвело до неправильного застосування норми матеріального права, а саме пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 30.06.2017.
За результатами проведеної перевірки, ГУ ДФС у Кіровоградській області складено акт від 31.08.2017 № 268/11-28-13-03/ НОМЕР_1, в якому, зокрема відображено висновки про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.10, 201.14 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання податку на додану вартість на загальну суму 77533,05 грн., в тому числі: за період з 11.07.2016 по 31.07.2016 - 20861,84 грн., серпень 2016 року - 13034,40 грн., вересень 2016 року - 3262,67 грн., жовтень 2016 року - 4645,30 грн., листопад 2016 року - 5303,62 грн., грудень 2016 року - 7447,55 грн., січень 2017 року - 4663,89 грн., лютий 2017 року - 1147,25 грн., березень 2017 року - 2165,29 грн., квітень 2017 року - 2624,96 грн., травень 2017 року - 4273,70 грн., червень 2017 року - 8102,58 грн.
Такі висновки обґрунтовано тим, що на підставі наданих Книг обліку розрахункових операцій та даних Z-звітів денних (фіскальні чеки) перевіркою встановлено факт отримання позивачем через реєстратори розрахункових операцій готівкових коштів від реалізації підакцизної групи товарів кінцевому споживачу за період з липня 2015 року по червень 2016 року включно на загальну суму 1028531,18 грн., у зв`язку із чим відповідачем встановлено порушення п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України щодо не проведення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Відповідачем визначено базу оподаткування операцій з постачання товарів починаючи з 11.07.2016.
Позивачем не включено до обсягу поставки кошти, отримані від реалізації підакцизної групи товарів через реєстратори розрахункових операцій за період з 11.07.2016 по 30.06.2017 на загальну суму 387665,27 грн. та не визначено податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 77533,05 грн.
На підставі названого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 № 0003631303, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 77533,05 грн. та накладено штрафну санкцію в сумі 19383,26 грн.
Приймаючи рішення про відмову в позові суди попередніх інстанцій про правомірність нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пунктом з підстав недотримання позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України
Відповідно до абзацу 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що, зокрема підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку.
Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, визначені у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).