ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа №380/13491/21
адміністративне провадження № К/990/5726/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Львівській області
про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (постановлену у складі судді Кузана Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. 12 серпня 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26 липня 2021 року №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС; визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 20 травня 2021 року №ЛВ8673/1358/АВ/П.
2. Крім того, з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26 липня 2021 року №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
3. Зазначена заява вмотивована тим, що спірна постанова про накладення на позивача штрафу набрала законної сили 26 липня 2021 року та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а саме до 26 жовтня 2021 року включно. Заявник вважає, що існує очевидна ймовірність того, що до прийняття судового рішення за вказаним позовом, відповідач зверне постанову до виконання. Вважає, що звернення відповідачем до виконання постанови щодо стягнення цих коштів з позивача в примусовому порядку може призвести до повної зупинки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме, неможливості проведення безготівкових розрахунків із контрагентами, безготівкової сплати ЄСВ за найманих працівників, що, в свою чергу, може завдати значної шкоди правам та законним інтересам позивача, а також істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26 липня 2021 року №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/13491/21.
5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у зазначений спосіб не є вирішенням справи по суті, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті не підмінює, а лише тимчасово, до вирішення спору, зупиняє процедуру стягнення штрафу за оскаржуваним виконавчим документом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Головне управління Держпраці у Львівській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті без дотримання судом положень статей 150, 151 КАС України щодо вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
8. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не враховано при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду, висловлених: у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а («висновок суду не повинен ґрунтуватися на припущеннях без перевірки відповідних доказів та повинен відповідати вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення, вкладеним в статті 242 КАС України»), у постановах від 3 жовтня 2018 року у справі №826/5233/18, від 12 лютого 2020 року у справі №824/902/19-а («В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.»)
9. Також скаржник звертає увагу на неврахування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №826/16888/18, де Суд вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до суду 11 лютого 2022 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №380/13491/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 липня 2022 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. 7 червня 2022 року до суду надійшов відзив ФОП ОСОБА_1 на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
15. Так, позивач вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог статті 150, 151 КАС України. При цьому зазначає, що необхідність звернення до суду із заявою про забезпечення позову була викликана тим, що спірна постанова про накладення на позивача штрафу від 26 липня 2021 року №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС набрала законної сили 26 липня 2021 року, відтак існувала імовірність пред`явлення до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а саме до 26 жовтня 2021 року включно. Також позивач зазначає, що у разі відсутності заходів забезпечення позову згідно ухвали від 16 серпня 2021 року, на рахунки ФОП ОСОБА_1 було б накладено арешт, що, в свою чергу, могло спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді неможливості проведення безготівкових розрахунків із контрагентами, безготівкової сплати ЄСВ за найманих працівників та інших операцій, пов`язаних із підприємницькою діяльністю.
16. Зазначає позивач і те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17 та від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
22. Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
23. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
24. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
25. Відповідно до пункту 4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
26. Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
27. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
28. Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта повинно повною мірою узгоджуватися з положеннями частини першої статті 6 Основного Закону України, які встановлюють, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
29. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
30. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
31. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
32. Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20.
33. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що звернення відповідачем до виконання постанови щодо стягнення цих коштів з позивача в примусовому порядку може призвести до повної зупинки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме, неможливості проведення безготівкових розрахунків із контрагентами, безготівкової сплати ЄСВ за найманих працівників, що в свою чергу може завдати значної шкоди правам та законним інтересам позивача, а також істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.