ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 754/10615/17
провадження № 51-787км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисника (в режимі відеоконференції) Абрамчука Д.В.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Абрамчука Д. В. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100030009103, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз засуджено 9 лютого 2010 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 7 вересня 2011 року постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2011 року звільнено на підставі п. 2 ст. 3 Закону України "Про амністію у 2011 році",
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, 12 липня 2017 року приблизно з 00:30, перебуваючи у хостелі за адресою: АДРЕСА_2, з метою незаконного заволодіння чужим майном, проник у кімнату № 5 через незамкнені на ключ двері, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 (мобільний телефон марки "Lenovo" із сім-карткою) на суму 1849грн, чим спричинив їй майнову шкоду на вказану суму.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 листопада 2021 року залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що вину його підзахисного не доведено, судне дав належної оцінки доказам, безпідставно визнав допустимими та поклав в основу вирокудокази, отримані з порушенням вимог КПК. Зокрема, вказує на недопустимість даних, що містяться в протоколі огляду місця події, в ході яких фактично було проведено особистий обшук засудженого. Крім того, зазначає, що до вказаного протоколу не приєднано фототаблицю, хоча під час слідчої дії застосовувався фотоапарат. Стверджує про те, що по справі не було проведено експертизи для визначення вартості викраденого майна, а сторона обвинувачення надала тільки фіскальний чек на придбання мобільного телефона, у якому неможливо прочитати дату покупки та у ньому відсутні дані щодо покупця, а тому він є неналежним та недопустимим доказом. Крім того, зазначає про те, що мобільний телефон не досліджувався у ході судового провадження у якості речового доказу, що є порушенням. Захисник вказує на необґрунтованість кваліфікації дій ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою "крадіжка, поєднана з проникненням у житло", оскільки вважає, що хостел є об`єктом з вільним доступом, а доказів про те, що ОСОБА_1 проник у приміщення хостелу судом не встановлено. Зазначає, що апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги сторони захисту, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, про що вказує захисник у касаційній скарзі. Натомість саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Захисник у касаційній скарзі вказує на недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, поєднаному з проникненням у житло, та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів (протоколу огляду місця події, фіскального чеку про придбання мобільного телефона).
Проте зазначені доводи сторони захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував показаннями: потерпілої ОСОБА_2, яка суду пояснила, що вона, 11 липня 2017 року біля хостела побачила у стані алкогольного сп`яніння обвинуваченого, який зайшов у хостел. Коли вона піднялася до своєї кімнати № 5, яка знаходиться на другому поверсі хостела, у коридорі побачили обвинуваченого, який лежав на дивані. Вона зайшла до кімнати, поставила свій телефон заряджатися, при цьому поклала його до кишені куртки та пішла в душ на перший поверх. Виходячи з кімнати, двері не замикала, то обвинувачений продовжував лежати на дивані. А коли вона повернулась назад, то його вже не було. Зайшовши до кімнати, виявила, що телефона немає. Вона розбудила сусідку по кімнаті, яка почала телефонувати на її номер, і вони почули дзвінки мобільного телефона в коридорі і вибігли туди, де на сходинковому майданчику знаходився обвинувачений, в його руках був її мобільний телефон. Вона сказала обвинуваченому, що це її телефон і попросила повернути його, але він відповів, що це його телефон. Після цього викликали поліцію, показаннями свідків: ОСОБА_3, яка дала аналогічні показання суду, ОСОБА_4, яка суду пояснила, що працювала у хостелі комендантом і бачила, як у день затримання обвинувачений сидів на другому поверсі, біля нього були мешканці хостела та говорили, що він викрав мобільний телефон.
Отже, місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілої та свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови потерпілою та свідками засудженого суд не встановив, таких мотивів не навела і сторона захисту в ході судового, апеляційного розгляду.
Крім цього, винуватість засудженого підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 12 липня 2017 року; копією чека про придбання мобільного телефона "Lenovo" від 18 грудня 2016 року, зміст яких детально відтворено у вироку, яким судом першої інстанції надано належну оцінку.
У вироку суду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК, наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.