ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 361/1793/17
провадження № 5099 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Міщенко О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12016110130004116, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Зуївка Харцизького р-ну Донецької області, без місця реєстрації, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні, на ухвалу Київського апеляційного суду від 5 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.
Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення за період із 30 вересня 2016 року по 18 червня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що становить 5 років 5 місяців 6 днів, зазначено вважати призначене покарання повністю відбутим.
Ухвалено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 25 вересня 2016 року близько 19:00, перебуваючи в гаражі № НОМЕР_1, розташованому на території гаражного кооперативу № 1 на вул. Симона Петлюри у м. Броварах Київської області, виявивши в ньому труп ОСОБА_3, з метою незаконного заволодіння чужим майном витягнув із кишені його куртки мобільний телефон вартістю 161,42 та незаконно ним заволодів.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він того ж дня близько 14:00 у вищезазначеному гаражі № НОМЕР_1 під час сварки із ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті, умисно вдарив кулаком в обличчя останнього, після чого взяв до рук металеву трубу, якою наніс потерпілому не менше шести ударів у різні частини голови, чим завдав комплекс тілесних ушкоджень у ділянці голови, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень і від яких ОСОБА_3 впав на підлогу обличчям догори. Потім ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, взяв у руку кухонний ніж, завдав ним потерпілому не менше 27 ударів у шию, ключиці, обличчя та одного удару в таз. Ці ушкодження належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Після цього ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого умислу направленого на протиправне заподіяння смерті потерпілому, взяв у руки ніж промислового виготовлення та завдав ним 48 ударів у передню, бокову та задню поверхні грудної клітки і живота потерпілого ОСОБА_3, заподіявши йому тілесні ушкодження, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала від численних колото-різаних поранень шиї та тулуба з пошкодженням судин і внутрішніх органів та розвитком крововтрати, які перебували у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Київський апеляційний суд ухвалою від 5 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 1 ст. 185 КК скасував, а кримінальне провадження за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, закрив із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто у зв`язку з недоведенням того, що злочин був вчинений обвинуваченим. У решті вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2019 року залишений без змін.
Короткий зміст наведених у касаційних скарг вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Гладиш Т.С., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор Гладиш Т.С. зазначає, що суд першої інстанції:
- виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК, дослідив усі докази сторони обвинувачення, проте в мотивувальній частині вироку надав оцінку лише протоколам телефонних розмов між ОСОБА_19 із ОСОБА_5 та ОСОБА_1, отриманих унаслідок негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД), інші ж докази розцінив як неналежні, не надавши їм обґрунтованої оцінки, описав лише фактичні показання свідків та зміст документів, долучених прокурором до провадження, і всупереч вимогам ст. 370 КПК не вказав, чому визнав їх такими, що не підтверджують винуватість обвинуваченого, у результаті чого ухвалив необґрунтоване та невмотивоване рішення;
- не взяв до уваги та не проаналізував сукупності непрямих доказів, зокрема залишив поза увагою показання потерпілої ОСОБА_2 про те, що із сином ОСОБА_3 вона постійно спілкувалась телефоном, про особу на ім`я ОСОБА_6, на яку обвинувачений указував під час судового засідання як таку, що вчинила умисне вбивство її сина, він їй не розповідав;
- не зважив на показання свідка ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 проживав із ним у підвальному приміщенні 3-4 дні, прав одяг, спалював сім-картки від мобільного телефону, у стані алкогольного сп`яніння вказував, що йому необхідно тікати "бо жмур", в день затримання працівниками поліції почав спалювати речі, що, на думку прокурора, свідчить про намагання ОСОБА_1 позбутися предметів, на яких залишилися сліди вчинення кримінального правопорушення, намагання уникнути відповідальності;
- не надав оцінки протоколу огляду місця події із фототаблицею до нього від 30 вересня 2016 року щодо вилучення мобільного телефону марки "Сіменс" моделі М65, Іmei НОМЕР_2, який належав ОСОБА_3 ;
- не врахував розбіжностей, а саме того, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні крадіжки телефону ОСОБА_3 при тому, що обвинувачений показував, що до потерпілого від не підходив;
- не надав оцінки наявності на всьому одязі ОСОБА_1, що вилучений під час огляду місця події в підвальному приміщенні, де останній був затриманий, слідів крові, які згідно з висновками експертів можуть належати ОСОБА_3 . Сам ОСОБА_1 лише пояснив походження слідів крові на його кросівках;
- неналежним чином проаналізував версії засудженого, висунуті на свій захист;
- не звернув уваги на розбіжності пояснень ОСОБА_1 щодо телефонного дзвінка в день подій, факт якого спростовується роздруківками телефонних розмов.
Водночас прокурор Гладиш Т.С. посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- взяв до уваги непослідовні, нелогічні показання ОСОБА_1 та відкинув непрямі докази сторони обвинувачення;
- не зважив на те, що ОСОБА_1, який, із його слів, був очевидцем події, проводив дозвілля із ОСОБА_3 у гаражі, що винаймав, у якому і було виявлено труп потерпілого з явними ознаками насильницької смерті, не зміг послідовно й правдоподібно пояснити обставини, за яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, з урахуванням досліджених непрямих доказів;
- неналежно надав оцінку рішенню місцевого суду;
- порушуючи вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, безпосередньо не дослідив доказів, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, а ряд доказів, якими був обґрунтований обвинувальний вирок місцевого суду, взагалі не врахував;
- не перевірив доводів сторони обвинувачення та обрав вибірковий підхід до оцінки доказів, що, на думку прокурора, вказує на недотримання загальних засад кримінального провадження;
- визнаючи протокол огляду місця події від 30 вересня 2016 року та висновок дактилоскопічної експертизи від 11 жовтня 2016 року № 19/4-03/1395 недопустимими доказами, не обґрунтував, у чому саме полягають порушення вимог КПК під час проведення цієї слідчої дії та експертизи;
- дійшов необґрунтованого висновку про те, що огляд місця події від 30 вересня 2016 року фактично був проведений як слідча дія у виді обшуку, без надання дозволу на його проведення ухвалою слідчого судді.
З урахуванням наведеного прокурор Гладиш Т.С. вважає, що судами попередніх інстанцій не дотримано положень статей 370, 411, 412, 413, 419 КПК під час ухвалення рішень у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК, що перешкодило їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
У касаційній скарзі прокурор Савченко В.О., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просить ухвалу апеляційного суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягає застосуванню) і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
За обґрунтуванням прокурора Савченка В.О., суд апеляційної інстанції, зазначивши, що жоден зі свідків та потерпіла не підтвердили того, що вилучений у ході огляд місця події телефон належав ОСОБА_3, а сам огляд проведений із порушеннями КПК, зокрема вимог статей 404, 419, 412 КПК, не надав належної оцінки:
- показанням потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона бачила у свого сина мобільний телефон "Сіменс" сірого кольору з помаранчевими вставками. Цей телефон їй повернули працівники поліції на відповідальне зберігання; показанням свідка ОСОБА_7 про те, що в ОСОБА_1 було два мобільних телефони, їх марок вже не пам`ятає, але один із них був сірого кольору. Мобільний телефон сірого кольору ОСОБА_1 постійно ховав у підвалі будинку за трубами, звідки він і був вилучений працівниками поліції. ОСОБА_1 кудись телефонував, постійно витягував сім-картки з телефону та якусь сім-карту з телефону палив, яку саме і кому вона належала, йому невідомо; показанням свідка ОСОБА_8 про те, що у ОСОБА_3 були мобільні телефони, марки яких він не пам`ятає, але один із них був сірого кольору;
- даним, які містяться в роздруківці трафіку телефонних з`єднань, наданих на підставі ухвали слідчого судді від ПрAT"Київстар", термінала НОМЕР_12, належного потерпілому ОСОБА_3,
- даним протоколу огляду місця події від 30 вересня 2016 року, згідно з яким виявлено та вилучено, в тому числі і мобільний телефон "Сіменс М65" без сім картки, на якому було виявлено та вилучено сліди папілярних візерунків. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно визнав цю слідчу дії недопустимим доказом;
- ані під час ознайомлення з матеріалами провадження, ані в судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 і його захисник не заявляли клопотання про огляд речового доказу - мобільного телефону. Згідно з постановою слідчого від 16 грудня 2016 року цей телефон визнано речовим доказом та відповідно до приписів ст. 100 КПК передано на зберігання потерпілій ОСОБА_2 . Із зазначеною постановою і розпискою потерпілої сторону захисту було ознайомлено під час відкриття матеріалів кримінального провадження, а тому, на думку прокурора, твердження суду апеляційної інстанції про те, що під час виконання вимог ст. 290 КПК сторона обвинувачення не надала для огляду речові докази, зокрема мобільний телефон, чим порушено право обвинуваченого на захист, є явно безпідставними.
Крім того, прокурор Савченко В.О. зазначає, що суд апеляційної інстанції, який визнав недопустимим та неналежним доказом протокол огляду місця події від 30 вересня 2016 року через порушення порядку його складання і, як наслідок, керуючись доктриною "плодів отруйного дерева", визнав недопустимим доказом висновок судово-дактилоскопічної експертизи від 11 жовтня 2016 року №19/4-03/1395, належним чином не обґрунтував та не мотивував, чи є зазначені ним недоліки цього протоколу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, із посиланням на відповідні частини ст. 87 КПК, чи положення інших законодавчих, актів/міжнародних договорів/Конституції України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор підтримала вимоги касаційної скарги прокурора Савченка В.О. повністю та частково касаційної скарги прокурора Гладиш Т.С., просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
- захисник заперечував щодо задоволення касаційних скарг прокурорів.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням наведеного Суд виходить з тих фактичних обставин провадження, які встановлені судами попередніх інстанцій, і позбавлений надавати оцінку доводам у касаційних скаргах прокурора щодо оцінки протоколу огляду місця події.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За положеннями статей 370, 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.У мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у провадженні, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
На думку Суду, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115КК, дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК,визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Так, суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 , у тому числі показання:
- самого ОСОБА_1, який провину в пред`явленому обвинуваченні не визнав і показав, що впродовж останніх двох років проживав в орендованому в ОСОБА_9 гаражному приміщенні № НОМЕР_1 . 25 вересня 2016 року близько 18:30 до нього в гараж прийшов ОСОБА_3, через 15 хв до гаража прийшов знайомий ОСОБА_3 . ОСОБА_6 (віком близько 40-45 років, зі світлим волоссям, був одягнутий у джинсові штани синього кольору, сорочку білу зі смугами та взутий у чорні туфлі). Раніше він бачив його одного разу із ОСОБА_3 . Цей чоловік прийшов із пляшкою горілки, ємністю 0,5 л., яку вдвох із ОСОБА_3 вони стали розпивати з його дозволу. Він з ними горілку не пив, а стояв у цей час біля воріт гаража, курив цигарку. Приблизно о 19:00 під час розпиття спиртного ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розмовляли про якісь гроші, а потім між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_3, перший завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_6, між ними зав`язалася бійка, під час якої вони висловлювались на адресу один одного нецензурними словами. У цей час він відійшов від них ще на декілька кроків і побачив, як ОСОБА_6 повалив ОСОБА_3 на підлогу гаража, а потім швидко схопив із столу ніж та завдав ним удару потерпілому у правий бік у печінку, коли той лежав на спині. Побачивши це, він розгубився, вийшов із гаража і відбіг на відстань приблизно 30 м, злякавшись ОСОБА_6, оскільки в руках останнього був ніж, яким він міг заподіяти тілесні ушкодження і йому, адже він став свідком конфлікту. Відбігши від гаража, він вже не бачив і не чув, що далі відбувалося у гаражі, оскільки в цей час розмовляв по телефону, з ким вже не пам`ятає. ОСОБА_6 пробув після цього в гаражі ще близько 10 хвилин, а потім із пляшкою, з якою прийшов, вийшов із гаража та швидко пішов у напрямку центрального виходу. Як тільки ОСОБА_6 пішов, він повернувся в гараж і побачив, що там напроти входу на підлозі лежав на спині ОСОБА_3 без ознак життя, лише чув як виходить із нього повітря. Впритул до ОСОБА_3 не підходив і не перевіряв, чи він живий, не звернув уваги на те, скільки в нього було тілесних ушкоджень. У цей час на вулиці були вже сутінки, у гаражі електричне світло включене не було, тому він усіх деталей у гаражі не побачив. Зрозумівши, що ОСОБА_3 мертвий, він розгубився та злякався, що можуть звинуватити саме його у вбивстві останнього, адже тільки він був свідком конфлікту. Перебуваючи в розгубленому стані, він узяв ключі з тумбочки, замкнув гараж та пішов до ОСОБА_7 у підвал багатоквартирного будинку і попросився декілька днів пожити з ним у підвалі. Спочатку ОСОБА_7 не цікавився, що трапилось, а потім він сам розповів йому, що в нього "жмур", тобто труп, у гаражі, і запитав у нього, що робити в такому випадку. ОСОБА_7 порадив йому піти в поліцію та здаватись. У підвалі він перебував чотири дні, виходив із нього всього декілька разів, тікати нікуди не збирався. Свій одяг він не прав та не палив. У підвалі ОСОБА_7 він користувався мобільним телефоном "Самсунг" з номером НОМЕР_3, з нього він виймав сім-картку та вставляв у мобільний телефон, який давав йому ОСОБА_7 . Також пояснив, що на той час не знав, що робити і як правильно поступити, тому і не звертався до поліції. На його думку, враховуючи дуже велику кількість тілесних ушкоджень, кров загиблого в будь-якому випадку потрапила б на одяг того, хто завдавав тілесні ушкодження, а на його одязі крові ОСОБА_3 не виявлено. Також пояснив, що згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи на його вилученій куртці чорного кольору з білими смугами, на фрагментах рушника встановлено, що генетичні ознаки крові збігаються з ознаками його крові та не збігаються з ознаками крові ОСОБА_3 . Що стосується крові на правому кросівку, то це його кров від рани, яку він отримав під час ремонту автомобіля у вересні 2016 року;
- потерпілої ОСОБА_2, матері ОСОБА_3, про те, що з сином, який проживав у м. Броварах, вона постійно спілкувалась по телефону. В ході розмов син говорив їй, що в нього є товариш ОСОБА_10 . По характеру її син не конфліктний, працьовитий. Були випадки, що він телефонував їй і у стані алкогольного сп`яніння. Про вбивство сина дізналася від працівників поліції. Вважає, що ОСОБА_1 був співучасником вбивства її сина;
- свідка ОСОБА_7 про те, що восени 2016 року він проживав у підвалі багатоквартирного будинку. ОСОБА_1 знає із серпня 2016 року, у гаражі, де той проживав він був близько 15 разів. Перебуваючи в гаражі ОСОБА_1, одного разу бачив і ОСОБА_3 . До ОСОБА_1 у гараж приходили чоловіки по імена: ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, їхніх прізвищ не знає. Наприкінці вересня 2016 року до нього в підвал у стані алкогольного сп`яніння прийшов ОСОБА_1, повідомив, що його вигнав хазяїн гаража, і попросився декілька днів пожити з ним. У нього була брудна куртка та штани, тому наступного дня, щоб випрати, замочив їх у тазику, звідки ці речі і вилучили працівники поліції. Крові на куртці та штанах ОСОБА_1 він не бачив. Він дав останньому свою куртку, однак не пам`ятає, яку саме, светр та штани. У підвальному приміщенні ОСОБА_1 пробув 3-4 дні. За два чи один день до затримання виходив здавати метал із міді. Разом із ним вони протягом цих днів вживали алкогольні напої. Про вбивство ОСОБА_3 йому ОСОБА_1 не розповідав. Одного дня, коли ОСОБА_1 перебував у підвалі, до нього хтось приїжджав на автомобілі та давав останньому якісь гроші. У день затримання ОСОБА_1 працівниками поліції останній поводив себе неадекватно, почав палити ковдри та ще якісь речі з підвалу, при цьому щось говорив про Бога та бісів. Навіщо палив речі, не пояснював. Також палив сім-картку від телефона. Таку поведінку ОСОБА_1 він пов`язує зі станом сп`яніння. У обвинуваченого з собою був телефон марки "Нокіа" чорного кольору (розкладушка) та ще якийсь мобільний телефон сірого кольору, моделі не пам`ятає. Перебуваючи у підвалі, ОСОБА_1 комусь телефонував. У той момент коли прийшли працівники поліції, вони спали. При появі працівників поліції ОСОБА_1 запитав куди йому бігти, тому що "жмур". Фразу "на мені висить жмур" ОСОБА_1 не говорив. Потім працівники поліції затримали ОСОБА_1 та його. Під час огляду місця події він перебував у підвальному приміщенні. Працівники поліції під час цього огляду вилучили штани, куртку, які замочував ОСОБА_1, телефон "Нокіа" та ще мобільний телефон сірого кольору, який останній ховав за трубами у підвалі, де вони проживали. Від працівників поліції він дізнався, що ОСОБА_1 підозрюється у вбивстві ОСОБА_3 . Згодом 3 жовтня 2016 року біля одного з гаражів на території гаражного кооперативу він знайшов спортивну кофту, куртку та ключі від гаража ОСОБА_1, про що повідомив слідчого. Знайдені ним речі були вилучені слідчим. ОСОБА_1 може охарактеризувати як нормальну, спокійну людину. Вживав разом з ним алкогольні напої. Агресивних дій з боку ОСОБА_1 не помічав. Щодо обставин вбивства ОСОБА_3 йому нічого невідомо. Вважає, що ОСОБА_1 не міг вбити ОСОБА_3 ;
- свідка ОСОБА_4 про те, що вона проживала з ОСОБА_1 у цивільному шлюбі 18 років. У вересні 2016 року їй зателефонували працівники поліції та попросили приїхати в ГК № 1 на впізнання трупа. Приїхавши до гаража № НОМЕР_1, всередині якого вона побачила труп, який лежав на спині ногами до виходу з гаража, обличчя у нього було все в ранах. Вона повідомила поліції, що то не ОСОБА_1 . Останній, спілкуючись з нею по телефону, неодноразово запевняв її, що ОСОБА_3 не вбивав, а зробив це знайомий ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_6 . Щодо телефонної розмови з ОСОБА_5, що начебто їй відомо про обставини вбивства ОСОБА_3 зі слів ОСОБА_1, то так сказала через емоції, оскільки була присутньою в гаражі в ході впізнання особи загиблого. Крім цього, у відділі поліції під час її допиту працівники поліції повідомили їй, що ОСОБА_1 та його знайомого було доставлено у відділ поліції і їх підозрюють у вчиненні вбивства ОСОБА_3 . Особисто потерпілого та чоловіка на ім`я ОСОБА_6 не знає. Про обставини вбивства їй нічого не відомо. ОСОБА_1 характеризує як добру, працьовиту людину, яка завжди всім допомагає. Останнім часом ОСОБА_1 проживав у гаражі, в якому працював, оскільки займався ремонтом автомобілів.
Суд першої інстанції дав оцінку наведеним показання потерпілої та свідків і зазначив, що ці показання не суперечать один одному і не підтверджують факту причетності ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_3, а показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_15 підтверджують лише наявність трупа ОСОБА_3 у гаражі, який орендував ОСОБА_1, жоден із указаних свідків не навів даних про участь останнього в умисному вбивстві ОСОБА_3 .
Крім того, суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення письмові докази:
- дані висновку судово-психіатричної експертизи від 5 жовтня 2016 року № 401, згідно з яким ОСОБА_1 на час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього не виявлено, в стані фізіологічного афекту чи іншому афективному стані, який міг би вплинути на його свідомість, не перебував та міг усвідомлювати свої дії і керувати ними;
- дані висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 від 19 грудня 2016 року № 341, згідно з якими виявлено шість забійних ран на волосистій частині голови та обличчі, два вдавлених переломи кісток склепіння черепа, 27 колото-різаних поранень на передній поверхні шиї з переходом в надключичні ділянки та в проекцію ключиць, 15 з яких є глибокими, 48 колото-різаних поранень на передній, боковій та задній поверхнях грудної клітки та живота зліва, більшість яких є проникаючими. Смерть ОСОБА_3 настала від численних колото-різаних поранень шиї та тулуба з пошкодженнями крупних судин та внутрішніх органів і розвитком крововтрати. Зазначені численні пошкодження як небезпечні для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті;
- дані висновку судово-медичної експертизи від 19 грудня 2016 року № 30/341, за якими будь-яких тілесних ушкоджень, які б могли свідчити про захист від заподіюваних ударів, на трупі ОСОБА_3 не виявлено. У крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,50%, що за життя могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння;
- показання судово-медичного експерта ОСОБА_16, яка повністю підтримала надані суду нею висновки судово-медичних експертиз від 19 грудня 2016 року № 341, 30/341,та роз`яснила їх. Зокрема, пояснила, що тілесні ушкодження на передній частині тіла ОСОБА_3 було заподіяно, коли останній перебував у лежачому положенні горілиць, трохи більше лежав на правому боці, оскільки на лівому боці тілесних ушкоджень більше. Вважає, що ці тілесні ушкодження були завдані правою рукою. Що стосується забійних ран на задній частині голови та потиличній ділянці, то вони не могли утворитись, коли ОСОБА_3 лежав на спині, тому вона допускає, що ці рани він отримав, перебуваючи у вертикальному положенні. Всі тілесні ушкодження ОСОБА_3 отримав у короткий проміжок часу протягом 15-20 хвилин, максимум 30 хвилин. Після завдання потерпілому ран у голову, шию, грудну клітку, живіт його смерть наступила відразу. Після заподіяння цих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 в особи, що їх завдала на одязі та руках повинна була залишитися кров потерпілого. Рівень алкоголю у крові ОСОБА_3 становив 3,5%, що є сильним ступенем сп`яніння, фактично крайній ступінь перед алкогольним отруєнням. Медичне освідування ОСОБА_1 на предмет вживання алкоголю не проводилось;
- дані висновку судово-медичної цитологічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 162/ц, згідно з якими під час судово-цитологічного дослідження двох ножів на клинках знайдена кров людини, статеву належність якої встановити не вдалось в зв`язку з відсутністю клітин крові. Враховуючи одержані результати дослідження та групову характеристику крові осіб, що фігурують у справі, можна дійти висновку, що кров, знайдена на клинках двох ножів, могла походити від особи (осіб), у крові якої (яких) містяться антигени В і Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_3 . Домішок крові на клинках двох ножів від ОСОБА_1 не виключається;