постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 725/5661/20
провадження № 51-5317км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Мороз С. В.,
представника потерпілого Янчук Ж. С. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020265020000146 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Чернівці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні умисних насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень,та засуджено за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді 120 годин громадських робіт.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 02 вересня 2020 року приблизно о 21:30 за місцем роботи у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернівецької обласної адміністрації в м. Чернівці (далі - Центр) на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно схопив руками малолітнього ОСОБА_2 за обличчя та встромивши пальці рук до рота, розтягнув щоки і здавлював обличчя, чим заподіяв останньому фізичного болю.
Чернівецький апеляційний суд при перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого 19 серпня 2021 року скасував це рішення та закрив кримінальне провадження в зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Король Т. О., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд без дослідження доказів надав їм іншу оцінку та закрив кримінальне провадження.
Стверджує, що апеляційний суд за наявності для того підстав мав можливість самостійно усунути від участі в справі законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 4 ст. 44 КПК та при наявності сумнівів у правдивості показань малолітнього потерпілого та неповнолітніх свідків, які вони надали в суді при розгляді справи у присутності психолога, не вжив заходів для їх повторного допиту в суді апеляційної інстанції у присутності іншого психолога.
Вважає необґрунтованими і безпідставними висновки апеляційного суду в ухвалі щодо проведення судової медичної експертизи на предмет виявлення тілесних ушкоджень у потерпілого, та що доведеність винуватості ОСОБА_1 у вироку грунтується виключно на показаннях працівників Центру з директором якого ОСОБА_3 в останнього був конфлікт.
Тому, на думку прокурора, оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Маринчук В. М. просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни. Касаційний розгляд проводити без участі сторони захисту.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор і представник потерпілого касаційну скаргу підтримали, просили скасувати оскаржуване рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За правилами ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати.
У разі встановлення апеляційним судом обставин зазначених у ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 417 КПК, має бути належним чином умотивоване. При цьому, у разі закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити у собі зміст обставин встановлених судом першої інстанції, аналіз доказів покладених цим судом в основу обвинувального вироку та мотивацію власної іншої оцінки цих доказів судом апеляційної інстанції, якщо він дійде висновку, що той чи інший доказ було помилково взято до уваги місцевим судом як такий, що підтверджує винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, в тому числі і у випадку визнання цих доказів неналежними, недопустимими та недостовірними. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів судом апеляційної інстанції у такому випадку є обов`язковим.
Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим кодексом.