Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 499/890/18
Провадження № 51-1372 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015160000000537 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Михайлопіль Іванівського району Одеської області,зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 287 КК України на 4 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців, та покладено обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено питання про процесуальні витрати і речові докази у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 липня 2015 року, в період часу з 10 год. до 14 год. разом з ОСОБА_2 на території гаражу в с. Михайлопіль Іванівського району Одеської області проводили ремонтно-відновлювальні роботи легкового автомобіля ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_1, власником якого був ОСОБА_1, під час чого разом вживали спиртні напої.
Приблизно о 14 годині цього ж дня ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи легковим автомобілем ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_2, в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_2, який також перебував в стані алкогольного сп`яніння, виїхав з гаража на вказаному автомобілі на автодорогу сполученням м. Березівка - автодорога Київ-Одеса, де зупинив керований ним автомобіль.
Після цього, приблизно о 14 год. 20 хв. ОСОБА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння на його прохання дозволив сісти за кермо автомобіля та керувати ним, тобто допустив до керування транспортним засобом особу, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння.
Після цього 22.07.2015 року о 14 год. 20 хв, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо технічно справного легкового автомобіля ВАЗ21063 д/н НОМЕР_2, запустив двигун та відновив на ньому рух по проїзній частині автодороги "Київ - Одесса".
Під час руху водій ОСОБА_2, діючи з необережності та в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України, не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан свого здоров`я, а також особливості завантаження і стан автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого на ділянці дороги сполученням м. Березівка - автодорога Київ-Одеса, розташованій на 3150 м від с. Михайлопіль Іванівського району Одеської області, не впорався з керуванням автомобіля, в результаті чого допустив виїзд за межі проїзної частини на узбіччя, де відбулось перекидання автомобіля.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.
Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті останнього.
Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ст. 287 КК України як допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортних засобів, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду, якою залишено без змін вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що на час постановлення рішення апеляційним судом (08 лютого 2022 року) пройшов 5-річний строк притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 287 КК України, який потрібно обраховувати за правилами ч. 3 ст. 49 КК України, а саме з дня вчинення нового злочину (12 грудня 2016 року) в іншому провадженні, який скоєно після кримінального правопорушення у розглядуваній справі, та за яким останній вже відбув призначене покарання.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від захисника Крайнюкова М.М. на електронну адресу Суду надійшла заява про касаційний розгляд без його участі та без участі засудженого ОСОБА_1 . Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, підтримує в повному обсязі.
Прокурор підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 287 КК України та їх доведеність у касаційній скарзі не оскаржуються.
На думку прокурора, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 49 КК України щодо ОСОБА_1, оскільки на час постановлення рішення апеляційним судом (08 лютого 2022 року) строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за злочин, вчинений 22 липня 2015 року, передбачений ст. 287 КК України, минув, і такий строк потрібно обраховувати у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 49 КК України. Тобто, вказаний строк переривався, оскільки ОСОБА_1 вчинив 12 грудня 2016 року в іншому кримінальному провадженні новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, за який його було засуджено вироком Іванівського районного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України (а.с. 241, т.1). Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 05 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання узв`язку із закінченням іспитового строку (а.с.244, т.1).
З такими доводами сторони обвинувачення погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Строк давності - це передбачений ст. 49 ККУкраїни певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Чинна ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 ККУкраїни, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПКУкраїни).
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
На підставах, передбачених ст. 49 ККУкраїни, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 ККУкраїни), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до положень статті 49 КК України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.