Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 211/3415/14-ц
провадження № 61-2034св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Прокуратура Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Глущенко Олександр Сергійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Прокуратура Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що з 12 березня 2005 року до 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1, під час перебування сторін у шлюбі, народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2006 року у справі № 2-691/2006 позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 28 лютого 2006 року.
ОСОБА_2 злісно ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо утримання дитини, внаслідок чого щодо нього було порушено кримінальне провадження за фактом злісного ухилення від сплати аліментів.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2014 року у справі № 2-691/2006 оголошено розшук у відношенні ОСОБА_2 .
Станом на 01 травня 2014 року борг ОСОБА_2 по сплаті аліментів склав 41 888 грн.
Вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 14 червня 2013 року у кримінальній справі № 211/3295/13-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Посилаючись на те, що батько дитини ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання та утримання сина, що суперечить інтересам дитини, ОСОБА_1 просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Довгинцівського районного суду міста кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі належних та допустимих доказів позивач довела ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина ОСОБА_3, а саме що батько не піклується про дитину, не займається його вихованням та духовним розвитком, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, на даний час перебуває у розшуку як особа, яка не сплачує аліменти.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20 лютого 2020 року ОСОБА_2, від імені якого діяла представник ОСОБА_5, оскаржив його в апеляційному порядку.
Підставами апеляційного оскарження рішення суду заявник зазначив про порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.
Так, суд першої інстанції належним чином не повідомляв ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання, а також розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки його зареєстроване місце проживання інше, ніж зазначено позивачем у позовній заяві.
Розглядаючи справу суд першої інстанції не звернув увагу, що позбавлення батьківських прав матері або батька є виключною мірою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2, задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року скасовано.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав направлено за встановленою законом підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу по суті з порушенням правил підсудності, оскільки на час подання позову до суду відповідач проживав за іншою адресою, ніж адреса проживання, яку вказала позивач у позовній заяві.
Справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, тому є поважними причини не заявлення ним про непідсудність справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., просить скасувати постанову апеляційного суду та направити праву до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано особою, що не мала належним чином підтверджених повноважень представляти інтереси відповідача ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не має статусу адвоката, тому не може бути особою, яка може здійснювати представництво його інтересів.
Апеляційний суд розглянув справу без участі позивача та його представника, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, передбаченою пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, хоча справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У лютому 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року заяву ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Глущенко О. С., про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Глущенко О. С., строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
31 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Прокуратура Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 лютого 2020 року ОСОБА_5, яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 лютого 2018 року, звернулася до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії рішення суду першої інстанції, яке отримала 10 лютого 2020 року (а. с. 46-49).
20 лютого 2020 року ОСОБА_5, яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 лютого 2018 року, подала апеляційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року (а. с. 50-59).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_2, залишено без руху, надано строк для усунення недоліків та запропоновано заявнику надати заяву про поновлення процесуального строку із зазначенням поважності причин його пропуску (а. с. 63).
У березні 2020 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02 березня 2020 року від представника ОСОБА_5, яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2, надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважності причин його пропуску (а. с. 65-67).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року поновлено представнику ОСОБА_5, яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав направлено за встановленою законом підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду відповідно до вимог ЦПК України.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі (а. с. 120).
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2022 року зупинено провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України (а. с. 228).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.