ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2022 року
м. Київ
справа № 408/5497/12
провадження № 61-5994св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова Олена Леонідівна, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року, ухваленим у складі судді Сільченка В. Є., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., ухвалені за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про визнання недійним договору поруки.
Позов мотивувала тим, що 10 липня 2008 року укладений договір поруки № KRKWGK0000000005 у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 52 824,28 доларів США.
Позивач вказує, що не приймала участі в укладенні договору поруки № KRKWGK0000000005 та не підписувала його.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визнати договір поруки № KRKWGK0000000005, сторонами якого зазначена вона та ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Криворізької філії ПАТ "ПриватБанк" 10 липня 2008 року, недійсним.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року залишено без змін.
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами з підстав передбачених пунктом 2 частини другої статті 423 ЦПК України.
Заяву обґрунтовувала тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі статті 49 КК України. Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КК України.
У цій же ухвалі встановлено, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759 підпис в графі "Підпис" договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Заявник вважає, що вказані обставини є істотними для справи, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, тому просила про задоволення заяви.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року у справі № 408/5497/12 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року недійсним скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним договір поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року, укладений АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи заяву та скасовуючи рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, суд першої інстанції виходив з встановленої ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року обставини, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759 підпис в графі "Підпис" договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Посилаючись на зазначене, суд першої інстанції вважав заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами мотивованою і такою, що підлягає задоволенню, оскільки вказані обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, є істотними.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова О. Л., подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, а саме застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 3 червня 2020 року у справі № 202/5711/14-ц.
Позиція інших учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, подала до касаційного суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення заяви, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Заявник наголошувала, що в ухвалі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 підписав від імені ОСОБА_1 договір поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року і це підтверджується висновком судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759. Зазначені обставини не були відомі ОСОБА_1 під час розгляду справи про визнання договору поруки недійсним, а, відтак, на думку заявника, вказане є нововиявленою обставиною.
Крім того, заявник також вказував на те, що при розгляді заяви судами попередніх інстанцій враховано правові позиції щодо правового визначення нововиявлених обставин, наведені у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року (справа № 2а-7523/1270) та від 10 квітня 2019 року (справа № 813/8070/14).
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 408/5497/12.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова О. Л., про зупинення дії рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 3 червня 2020 року у справі № 202/5711/14-ц.
Крім того, підставами для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про порушення норм процесуального права, а саме недослідження судами зібраних у справі доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 4 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач належними і допустимими доказами не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо неукладення і непідписання спірного договору поруки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року залишено без змін.
23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року.
Підставою перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами заявник вказала пункт 2 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року, в якій встановлено, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759 підпис в графі "Підпис" договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_1, а ОСОБА_2 .
Вирішуючи заяву, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, на підставі статті 49 КК України.
Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КК України.
З цієї ж ухвали суди встановили, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, маючи намір отримати кредитні кошти, звернувся до Криворізької філії АТ КБ "ПриватБанк" і діючи за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового розслідування особою, умисно, прагнучи отримати кредит, розуміючи, що отримання грошових коштів можливим лише після укладання та підписання договору поруки, підробив договір поруки №KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року шляхом підроблення підпису ОСОБА_1 у графі "Підпис" вказаного договору поруки.
10 липня 2008 року ОСОБА_2 уклав з АТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір, за яким отримав кредитні кошти.
Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759, проведеної за ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, підпис в графі "Підпис" договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Встановлено судами і те, що ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року набрала законної сили 3 грудня 2019 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).
Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.