ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 760/32197/19
провадження № 61-11951св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карпенко Оксана Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Степаненко Дмитро Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончаренко Світлана Юріївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради,
особа, яка не брала участі у справі, та подала касаційну скаргу, - ОСОБА_7,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Мітрюшин Дмитро Федорович, на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Мостової Г. І., касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Ярук Анна Ігорівна, на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Мітрюшин Дмитро Федорович,
на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року та касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду
від 13 липня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Карпенко О. М., приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О., приватний нотаріус КМНО
Степаненко Д. В., приватний нотаріус КМНО Гончаренко С. Ю., Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, про визнання договору дарування та шлюбного договору недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1647527180000);
- квартиру АДРЕСА_2 площею 90,9 кв.м, розташовану на
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 1588713980000);
- квартиру АДРЕСА_4 площею 45,1 кв.м, розташовану на
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 1588705180000);
- квартиру АДРЕСА_5 площею 72 кв.м, розташовану на АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 701408080391);
- квартиру АДРЕСА_7 площею 58 кв.м, розташовану на
АДРЕСА_8 (реєстраційний номер 111065090000);
- транспортний засіб марки Nissan Qashgai 2015 року ввипуску (номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 ).
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову у цій справі є визнання договору дарування та шлюбного договору недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, тому з метою забезпечення виконання рішення та унеможливлення відчуження спірного майна третім особам заявник просила накласти арешт на вказані об`єкти нерухомого та рухомого майна до вирішення справи по суті.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року,
прийнятою у складі судді Жовноватюк В. С., у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не обґрунтувала відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати, заявленим позовним вимогам.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Салмон Л. Ю., ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва
від 27 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Накладено арешт на:
- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1647527180000);
- квартиру АДРЕСА_2 площею 90,9 кв.м, розташовану на
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 1588713980000);
- квартиру АДРЕСА_4 площею 45,1 кв.м, розташовану на
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 1588705180000);
- квартиру АДРЕСА_5 площею 72 кв.м, розташовану на АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 701408080391).
У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.
Приймаючи постанову про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 за оспорюваними договорами самостійно відчужив частину майна, внаслідок чого здійснено державну реєстрацію права власності на спірні квартири за ОСОБА_8,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 . Правомірність набуття вказаного майна останніми позивач заперечує, вважаючи незаконним його вибуття зі спільної сумісної власності подружжя.
Апеляційний суд зазначив, що вимоги заяви в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_9, квартиру АДРЕСА_10, квартиру АДРЕСА_11 та квартиру АДРЕСА_12, підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги безпосередньо пов`язані з суб`єктивними правами позивача на вказане майно, які є предметом спору.
Вказаний вид забезпечення позову апеляційний суд вважав співмірним із заявленими вимогами та необхідним для виконання можливого рішення суду, так як відповідачі у справі ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають реальну можливість розпорядитися спірним нерухомим майном, враховуючи відсутність будь-яких обмежень щодо відчуження майна, що може призвести до знецінення вартості майна, а можливе рішення суду про задоволення позову не поновить прав позивача.
Перевіривши обставини щодо існування підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_13, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний об`єкт нерухомого майна на праві власності належить позивачу та до переліку об`єктів, на які позивач просила накласти арешт, включений помилково.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на транспортний засіб марки Nissan Qashgai 2015 року випуску, зазначивши, що ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль, і
з 3 січня 2020 року його власником є ОСОБА_9 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
12 серпня 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Мітрюшин Д. Ф. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову та залишити в цій частині в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Мітрюшина Д. Ф. мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій статей 149, 151, 153 ЦПК України. Заявник вказує, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_12, на яку суд апеляційної інстанцій наклав арешт за відсутності доказів того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що за змістом позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_13, яка зареєстрована за нею на праві власності, та квартиру АДРЕСА_10, яка перебуває у власності третіх осіб.
Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що накладення арешту на належну ОСОБА_4 квартиру порушує його право власності та не відповідає статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України.
Крім того, не враховано апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 304/1423/15-ц (провадження № 61-5083св18) та постанові Верховного Суду України
від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17 про те, що відчуження спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя не є підставою недійсності, тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором - діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
12 серпня 2020 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_7, який участі у справі не брав, мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята про його право власності на квартиру АДРЕСА_11 . Вважає постанову апеляційного суду такою, що підлягає скасуванню в обов`язковому порядку на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
12 серпня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ярук А. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову та залишити в цій частині в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Ярук А. І мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції змісту заяви про забезпечення позову, яка не містила позиції заявника про зустрічне забезпечення, що є порушенням статті 151 ЦПК України. Крім того, вказує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що квартира АДРЕСА_11 належить на праві власності ОСОБА_7, а квартира АДРЕСА_2 за цією ж адресою - ОСОБА_10 . Незалучення до участі у справі вказаних осіб, на думку заявника, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Інші доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката
Ярук А. І. за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги представника
ОСОБА_4 - адвоката Мітрюшина Д. Ф.
13 серпня 2020 року представник ОСОБА_8 - адвокат Мітрюшин Д. Ф. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову та залишити в цій частині в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року.
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_8 - адвоката Мітрюшина Д. Ф. щодо захисту права ОСОБА_8 на квартиру
АДРЕСА_10, аналогічні доводам його касаційної скарги як представника ОСОБА_4
8 вересня 2020 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 липня
2020 року в частині вирішення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_9,та залишити в цій частині в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Вказує на відсутність у постанові апеляційного суду обґрунтувань необхідності забезпечення позову в обраний позивачем спосіб та фактичних обставин, які вказують на існування у неї намірів відчужити квартиру АДРЕСА_9 . Вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири та зазначає про порушення апеляційним судом її права власності.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К. П. подала відзиви на касаційні скарги представника ОСОБА_4 і ОСОБА_8 - адвоката Мітрюшина Д. Ф., у грудні 2020 року - на касаційну скаргу ОСОБА_5, у яких, посилаючись на безпідставність їх доводів, просила касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 20 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Мітрюшин Д. Ф., касаційною скаргою ОСОБА_7, касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Ярук А. І. та касаційною скаргою ОСОБА_8, в інтересах якого діє адвокат Мітрюшин Д. Ф. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
Підставами відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявників про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержавння норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзивів на них, суд дійшов таких висновків.
Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_9, та квартиру АДРЕСА_12
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення її позову до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору дарування та шлюбного договору недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя шляхом накладення арешту, зокрема на квартиру
АДРЕСА_1 (реєстраційний
номер 1647527180000) та квартиру АДРЕСА_5 площею 72 кв.м, розташовану
на АДРЕСА_6 (реєстраційний номер 701408080391).
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, якими, зокрема, є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".