Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 194/428/15
провадження № 61-15024св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року в складі судді Пономаренко І. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 05 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 29 922, 54 дол. США на придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з кінцевим терміном повернення 05 червня 2012 року.
ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку банк просить стягнути з відповідача.
Посилаючись на викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 557, 75 дол. США, яка складається з: 27 600, 32 дол. США заборгованості за кредитом; 31 838, 92 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 885, 05 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом; 83 233, 46 дол. США пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави припинено правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, щодо сплати чергових платежів, сплати та нарахування відсотків, комісії та пені, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахувань на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України. Проте банк з вимогами про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 ЦК України не звертався.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року змінено в частині правового обґрунтування підстав відмови в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з цим позовом після спливу строку позовної давності, оскільки банк дізнався про порушення з боку відповідача 18 вересня 2008 року та мав право пред`явити позов до 19 вересня 2011 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2021 року, АТ КБ "ПриватБанк" просило рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Заявник у касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6?2462цс16, та у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13 (провадження № 61-3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17 (провадження № 61-36495св18).
Крім того вказує, що ОСОБА_1, передавши банку автомобіль для його оцінки та подальшого продажу з метою погашення заборгованості боржника, вчинив дії, які свідчать про визнання останнім боргу та, відповідно до статті 264 ЦК України, переривання позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість.
Відповідач зазначає, що сплачені ним ануїтетні платежі в 2012 році не переривають позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу в справі, яка переглядається.
Також ОСОБА_1 зазначає, що переданий ним у травні 2012 року банку автомобіль в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на момент подання відзиву не реалізований, його власником є ОСОБА_1 .
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" подана до Верховного Суду у вересні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
29 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 05 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 922, 54 дол. США на придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з кінцевим терміном повернення 05 червня 2012 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 05 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 того ж дня укладено договір застави рухомого майна, згідно умов якого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач надав у заставу автомобіль Nissan Murano, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за порушення умов договору відповідач повинен сплачувати пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2012 року у цивільній справі № 2-39/11 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яке набрало законної сили 14 лютого 2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2006 року в розмірі 37 988, 82 дол. США звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Nissan Murano, державний номерний знак НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь?яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції України, а також з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).