Постанова суду № 758/542/17 від 30.06.2022 про витребування нерухомого майна у комунальну власність

Постанова

Іменем України

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 758/542/17

провадження № 61-16786св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7, правонаступником якої є Подільська окружна прокуратура міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради, відповідач - ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко Ірина Олександрівна, ОСОБА_2, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, державний реєстратор Державного підприємства "Сетам" ОСОБА_3,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Вилков Сергій Валентинович, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у складі судді Ларіонової Н.М. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Шкоріна О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7

в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду

з позовом до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О.

(далі - приватний нотаріус Київського МНО), ОСОБА_2., Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, державний реєстратор Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") ОСОБА_3., про витребування нерухомого майна у комунальну власність.

Позовна заява мотивована тим, що Київською місцевою прокуратурою № 7 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні

№ 42016101070000194, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 13 жовтня 2016 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою

статті 190, частиною третьою статті 365-2 КК України, в ході якого встановлено факт незаконного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Києва об`єктів нерухомості: підвальних приміщень (група приміщень № № 1, 2, 7, 8, (літ. А)) за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Так, на підставі рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року

№ 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста" будинки на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 включені до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим номером 580 та 581 відповідно до додатку № 7 вказаного рішення, а, отже, належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112

"Про питання організації управління районами в місті Києві" вказані будинки віднесено до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270

"Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва") та віднесено його до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 січня 2015 року № 50 "Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування" передано об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі спірне майно.

В той же час органом досудового розслідування встановлено,

що державним реєстратором ДП "Сетам" ОСОБА_3. прийнято рішення від 09 червня 2016 року № 29965871 про державну реєстрацію права власності на групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 7, 8 (літера "А") загальною площею 157,8 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 942952080000) за ОСОБА_2 на підставі його заяви про державу реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 08 червня 2016 року за реєстраційним номером 17178350.

Також вказаним державним реєстратором прийнято рішення від 09 червня 2016 року № 29968419 про державну реєстрацію права власності на групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 7, 8 (літ. "А") загальною площею 153 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 943109180000) за ОСОБА_2 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 08 червня 2016 року за реєстраційним номером 17178082.

У подальшому, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу

від 09 червня 2016 року, зареєстрованих за № 1675 та № 1676, посвідчених приватним нотаріусом Київського МНО Мельніченко М. І., спірне майно відчужив на користь ОСОБА_1 (рішення про право власності

від 12 червня 2016 року, індексний номер 30013199 та 30013186). Отже, на момент подачі позовної заяви спірні об`єкти нерухомості зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що спірне майно незаконно вибуло із комунальної власності, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7

в інтересах держави в особі Київської міської ради просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради:

- групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 7, 8 (літ. "А") загальною площею 157,8 кв. м, вартістю 149 814 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 942952080000);

- групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 7, 8 (літ. "А") загальною площею 153 кв. м, вартістю 145 266 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 943109180000).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради групу нежитлових приміщень

№ № 1, 2, 7, 8 (літ. "А") загальною площею 157,8 кв. м, вартістю 149 814 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 942952080000).

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 7, 8 (літ. "А") загальною площею 153 кв. м, вартістю 145 266 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 943109180000).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 є ефективним способом захисту порушеного права позивача на майно, адже, відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передано за правочинами щодо його відчуження поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника

в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна. Право власності територіальної громади перейшло до ОСОБА_2,

а, у подальшому, до відповідача в обхід встановленої законодавством приватизаційної процедури. Оскільки відчуження спірного нерухомого майна відбулось поза волею та без участі дійсного власника майна - територіальної громади, а тому спірні нежитлові приміщення були відчужені особою, яка не мала права на її відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року, ОСОБА_1,

в інтересах якої діє адвокат Вилков С. В., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - суди при розгляді справи порушили вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", винесли рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 916/1166/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі

№ 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі

№ 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (провадження № К/9901/2624/19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор не був наділений правом звертатися до суду з позовом в цивільному процесі щодо захисту інтересів територіальної громади в особі Київської міської ради, так як необхідність обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.

Також заявник вказувала, що витребувати майно з чужого незаконного володіння може тільки законний власник майна, однак, матеріали справи не містять докази того, що Київська міська рада була раніше власником спірного майна. Отже, суди не встановили факт належності спірного нерухомого майна Київській міській раді (до комунальної власності), однак, право комунальної власності на дані об`єкти нерухомого майна ніколи не було зареєстровано за Київською міською радою.

Крім того, суди дійшли помилкових висновків щодо належності майна на праві власності у даній справі, оскільки до предмету даного спору не входять вимоги щодо визнання права власності на спірні об`єкти.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2021 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація та Подільська окружна прокуратура міста Києва подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоКиївською місцевою прокуратурою № 7 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні

№ 42016101070000194, досудове розслідування у якому було розпочато

13 жовтня 2016 року Подільським Управлінням поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом того, що група невідомих осіб шахрайським шляхом заволоділа підвальними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення № 1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 ) та АДРЕСА_2 (приміщення АДРЕСА_6, АДРЕСА_3, АДРЕСА_7 ), котрі перебувають у комунальній власності.

У межах даного кримінального провадження 31 жовтня 2016 року розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України, за фактом того, що державний реєстратор ДП "Сетам" ОСОБА_3. без правовстановлюючих документів вчинила реєстраційну дію - зареєструвала право власності на об`єкти нерухомого майна комунальної власності.

Досудовим розслідуванням встановлено факт незаконного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста нерухомого майна - підвальних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення № 1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 ) та АДРЕСА_2 (приміщення № 1, АДРЕСА_3, 7, АДРЕСА_5 ).

На підставі рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" вказані будинки віднесено до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (додаток № 7).

Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" створено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" та віднесено його до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Також суди встановили, що державним реєстратором ДП "Сетам"

ОСОБА_3. прийнято рішення від 09 червня 2016 року № 29965871 про державну реєстрацію права власності на групу нежитлових приміщень

№ № 1, 2, 7, 8 (літера "А") загальною площею 157,8 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 942952080000) за ОСОБА_2 на підставі його заяви про державу реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 08 червня 2016 року за реєстраційним номером 17178350.

У подальшому, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу

від 12 червня 2016 року, індексний номер 30013199 та 30013186). Отже, на момент подачі позовної заяви спірні об`єкти нерухомості зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1, що підтверджується вказаними копіями договорів та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № № 71976013, 71976307.

Відповідно до копій реєстраційних справ державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_2 відбулась на підставі технічного паспорту та листа-повідомлення Київського міського бюро технічної інвентаризації щодо кожного спірного об`єкту нерухомого майна, яка проведена державним реєстратором ДП "Сетам" ОСОБА_3., відносно якої здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016101070000194.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав

від 01 листопада 2016 оку № 71976307 право власності за ОСОБА_2

08 червня 2016 року на спірне нерухоме майно зареєстровано на підставі довідок № 3, 4, виданих 23 травня 2016 року ТОВ "Проектант", технічних паспортів ТОВ "Проектант" (підстава виникнення права власності).

При цьому, довідки № 3, 4 видані 23 травня 2016 року ТОВ "Проектант" відсутні в копіях реєстраційних справ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша

статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради, як на підставу своїх порушених прав, посилався на те, що відчуження комунального майна повинно було відбуватися в рамках приватизаційної процедури у порядку, визначеному законодавчими актами. Оскільки спірне майно незаконно вибуло із комунальної власності, тому воно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на користь Київської міської ради.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 ) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Суди встановили, що забудова спірних приміщень відбулася у 1954 році. Отже, державна реєстрація права власності на такі будівлі мала відбуватись за спрощеною системою такої реєстрації.

Так, згідно з пунктами 41, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127 (у редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 )) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року); 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки); 4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Отже, в даному випадку державний реєстратор мав застосувати пункт 41 Порядку № 1127.

Тобто, для проведення належної державної реєстрації права власності на подібні нежитлові будівлі, державному реєстратору мало бути подано, окрім технічного паспорту, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси або надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна.

Так, суди встановили, що згідно з копій реєстраційних справ належного документа для проведення державної реєстрації права власності надано не було, а, відтак, державний реєстратор мав відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України

"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності

за ОСОБА_2 ) за державну реєстрацію права власності (крім випадків державної реєстрації права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс) у строк 2 робочі дні справляється адміністративний збір у розмірі 1 мінімальна заробітна плата.

Згідно з реєстраційними справами, копії яких містяться в матеріалах справи, жодного адміністративного збору ОСОБА_2 не сплачував та жодних документів про оплату таких зборів реєстраційна справа не містить.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також суди встановили, що відповідно до протоколу допиту свідка

ОСОБА_2, останній повідомив, що ніколи не набував у власність спірні об`єкти нерухомості, які розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також не відчужував згадані об`єкти на користь ОСОБА_1 .

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня

2017 року у справі № 761/22386/17 затверджено угоду про визнання винуватості від 22 червня 2017 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12017100070002200 від 23 травня 2017 року між ОСОБА_3 та прокурором; ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою

статті 367 КК України, за який призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно, строком на 3 роки; на підставі статей 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку - 3 (трьох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.

Вказаним вироком встановлено, що 08 червня 2016 року, приблизно

о 14.40 год., за адресою: АДРЕСА_1, обвинувачена ОСОБА_3, виконуючи свої службові обов`язки, при зверненні до неї однієї з невстановлених осіб, які мали умисел на заволодіння нежилим приміщенням комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення АДРЕСА_6, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 ) та АДРЕСА_2 (приміщення АДРЕСА_6, АДРЕСА_3, АДРЕСА_7 ), для реалізації якого необхідно було внести відповідні відомості до реєстру прав на нерухоме майно, отримала від цієї особи копії особистих документів іншої фізичної особи та ряд документів, які згідно із законодавством не можуть бути підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.

У подальшому, 09 червня 2016 року, обвинувачена ОСОБА_3, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, всупереч Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 1127, не отримавши необхідних документів для проведення державної реєстрації, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, після чого роздрукувала вказані рішення за № 29965871 та № 29968419 від 09 червня 2016 року, що призвело до вибуття групи нежитлових приміщень № 1, 2, 7, 8 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157,8 кв. м вартістю 1 329 476 грн, та групи нежитлових приміщень № 1, 2, 7, 8 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 153 кв. м вартістю 1 289 035 грн, з власності територіальної громади міста Києва у приватну власність окремої фізичної особи, завдавши матеріальних збитків на загальну суму 2 618 511 грн, які більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 своїми діями, які виразилися у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 367 КК України.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

................

Перейти до повного тексту