Постанова суду № 452/1079/17 від 30.06.2022 про визнання незаконним та скасування рішень Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, скасування...

Постанова

Іменем України

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 452/1079/17

провадження № 61-15229св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, Ралівська сільська рада Самбірського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: Самбірський районний відділ Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", ОСОБА_3,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада

2019 року у складі судді Карнасевич Г. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М. Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2, Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

(далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), треті особи: Самбірський районний відділ Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Самбірський

РВ Львівської РФ ДП "Центр ДЗК"), ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішень Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 лютого 2003 року, виданого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори за реєстром № 2-93, згідно з державним актом серії ЯА № 209778, належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2405 га,

з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку

(далі - ОЖБ).

Рішенням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 червня 2013 року № 23 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,25 га за рахунок земель громадської та житлової забудови для ОЖБ на АДРЕСА_1 .

Рішенням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 травня 2016 року № 72 затверджено технічну документацію із землеустрою, вирішено ОСОБА_2 передати у власність земельну ділянку площею 0, 2136 га для ОЖБ на АДРЕСА_1, внаслідок чого незаконно захоплено частину земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,2405 га на АДРЕСА_1 в цьому населеному пункті. Площа захопленої ділянки становить 0,0692 га.

Позивачка також вказувала, що згоди на часткове вилучення частини своєї земельної ділянки для ОСОБА_2 вона не давала, земельна ділянка перебуває у її приватній власності з 2004 року.

Земельна ділянка відповідача, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, незаконно зареєстрована у державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі відсутній акт передачі межових знаків, на кадастровому плані не вказані суміжні землекористувачі (зокрема, не вказана її земельна ділянка), не встановлені межові знаки на місцевості.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 червня 2013 року № 23 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі громадянину

ОСОБА_2";

- визнати незаконним та скасувати рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 травня 2016 року № 72

"Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) земельної ділянки в натурі громадянину ОСОБА_2 для ОЖБ";

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в Державному земельному кадастрі, скасувати всі записи в поземельній книзі на дану земельну ділянку і зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування всіх записів в поземельній книзі на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 червня 2013 року № 23 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі громадянину

ОСОБА_2".

Визнано незаконним та скасовано рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 травня 2016 року № 72 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) земельної ділянки в натурі громадянину ОСОБА_2 для ОЖБ".

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в Державному земельному кадастрі, скасовано всі записи в Поземельній книзі на дану земельну ділянку і зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Львівській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування всіх записів в поземельній книзі на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та скасовано запис про право власності

№ 14696544 про проведену державну реєстрацію права власності

ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведену державним реєстратором ОСОБА_3

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 05 листопада 2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2015 року встановлено, що конфігурація земельної ділянки позивачки відповідно до технічної документації 2013 року не відповідає плану, зазначеному у державному акті від 2004 року. Земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивачки, провести реєстрацію в державному земельному кадастрі позивачки земельної ділянки немає можливості, оскільки в ньому міститься інформація про земельну ділянку відповідача з відповідним кадастровим номером. Разом з тим, реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку площею 0,2136 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в державному земельному кадастрі здійснена фактично частково на частині земельної ділянки позивачки і сформована за рахунок частини її ділянки. Таким чином, розроблена технічна документація із землеустрою щодо даної земельної ділянки не відповідає вимогам діючого земельного законодавства і не могла бути підставою для реєстрації цієї земельної ділянки у державному земельному кадастрі та передачі її у власність відповідачу ОСОБА_2 . Отже, наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В уточненій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (провадження № 14-651цс18), від 20 березня 2019 року у справі

№ 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 15 травня 2019 року

у справі № 757/12726/18-ц (провадження № 14-97цс19), а також

у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі

№ 911/1480/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 583/669/15-ц (провадження № 61-756св20), від 19 жовтня 2020 року у справі

№ 686/10181/17 (провадження № 61-289св19).

Касаційна скарга мотивована тим, що технічна документація на замовлення ОСОБА_2 є новою та відмінною від тої, яка виготовлялася його батьком - ОСОБА_4, на підставі якої був виданий державний акт на право приватної власності на землю, який в подальшому був визнаний недійсним в судовому порядку.

Таким чином, висновки судів про те, що формування земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося за старою технічною документацією, яка виготовлялася його покійним батьком, не відповідають дійсності, тому

ОСОБА_2, не порушуючи вимог чинного земельного законодавства, набув у власність земельну ділянку. При цьому, технічну документацію

ОСОБА_1 розроблено за існуючою огорожею, яку вона встановлювала.

Вказуючи на те, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивачки, суди взяли до уваги відомості з Публічної кадастрової карти, технічну документацію, інформацію Державного земельного кадастру, однак такі за своєю суттю не можуть підтверджувати накладення земельних ділянок, а навпаки спростовують такий факт, оскільки у Публічну кадастрову карту вноситься інформація про сформовану вільну земельну ділянку без жодних накладень. Позивачка не скористалася правом на проведення відповідної судово-земельної експертизи, при цьому таке право судом роз`яснювалося.

Таким чином, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення свого права з боку відповідача, оскільки на Публічній кадастровій карті України відображені дві окремі земельні ділянки з різними кадастровими номерами, а право власності на земельну ділянку її ніхто не позбавляв.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 лютого 2003 року, виданого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори за реєстром

№ 2-93, згідно з державним актом серії ЯА № 209778, належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2405 га,

з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, яку вона набула у власність після смерті своєї мами ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 грудня 2004 року Ралівська сільська рада Самбірського району Львівської області видала ОСОБА_1 державний акт

серії ЯА № 209778 на земельну ділянку площею 0,2405 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2405 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 березня 2012 року після смерті його батька ОСОБА_4 .

На підставі рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23 квітня 2004 року № 10 ОСОБА_4 видано два державні акти на право приватної власності на землю: на земельну ділянку площею 0,2500 га для ОЖБ та на земельну ділянку площею 0,1356 га

для ОСГ, яка фактично складається з двох ділянок розміром 0,0744 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та 0,0612 га (ділянка № НОМЕР_2 ). Обидві земельні ділянки розташовані за адресою: Львівська область, Самбірський район, село Ралівка.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 05 лютого 2013 року у справі № 452/109/13-ц (яке набрало законної сили 16 березня 2013 року) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, третя

особа - Управління Держкомзему у Самбірському районі Львівської області, про визнання в частині недійсним рішення, визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на землю задоволено.

Визнано недійсним рішення Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23 квітня 2004 року № 10 в частині передачі

у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,40 га,

з яких 0,14 га - для ОЖБ, 0,26 га - для ведення ОСГ.

Визнано недійсним та скасовано державний акт ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 418840) площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Самбірський район, село Ралівка, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Визнано недійсним та скасовано державний акт ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку (серії ЯА № 418841) площею 0,1356 га (складається з двох земельних ділянок: № НОМЕР_1 площею 0,0744 га та № НОМЕР_2 площею 0,0612 га), яка розташована за адресою: Львівська область, Самбірський район, село Ралівка, для ведення особистого селянського господарства.

Після скасування державних актів на право власності на землю ОСОБА_4 позивачка звернулась до Львівської РФ ДП "Центр ДЗК" для відновлення меж її земельної ділянки.

У процесі виготовлення технічної документації на земельну ділянку дізналася про зміну конфігурації ділянки шляхом зміщення в сторону до сусіда і зміни кутів, внаслідок чого ділянка не відповідала тій формі, що було відображено в державному акті на земельну ділянку серії ЯА № 209778 від 06 грудня 2004 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі № 813/7341/14 (яке набрала чинності 26 травня

2015 року) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держземагентства у Самбірському районі Львівської області, ДП "Центр ДЗК" в особі Львівської РФ Самбірський РВВ, треті особи: Ралівська сільська рада Самбірського району Львівської області, ОСОБА_6, про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано ДП "Центр ДЗК" в особі Львівської РФ Самбірський РВВ виготовити технічну документацію на її земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1, відповідно до плану, зазначеному у державному акті на земельну ділянку серії ЯА № 209778 від 06 грудня 2004 року.

Під час розгляду справи № 813/7341/14 адміністративним судом встановлено, що виготовлений кадастровий план земельної ділянки позивачки не відповідає в промірах, який зазначений у державному акті серії ЯА № 209778 від 06 грудня 2004 року, зокрема, проміри меж даної земельної ділянки не співпадають з промірами по межі з земельною ділянкою громадянки ОСОБА_7 (державний акт 85,10 м, кадастровий план 83,40 м), промірам по межі з землями загального користування сільської ради ( АДРЕСА_1 ) (державний акт 21,90 м, кадастровий план 22,41 м), промірам по частині межі з земельною ділянкою громадянина ОСОБА_2 (державний акт 23,01 м, кадастровий план 21,10 м).

Рішенням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 травня 2016 року № 72 затверджено технічну документацюї із землеустрою, вирішено ОСОБА_2 передати у власність земельну ділянку площею 0, 2136 га для ОЖБ на АДРЕСА_1, внаслідок чого незаконно захоплено частину її земельної ділянки площею 0,2405 га на АДРЕСА_1 в цьому населеному пункті. Площа захопленої ділянки становить 0,0692 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша

статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, як на підставу своїх порушених прав, зазначала, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, незаконно зареєстрована у державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 28 листопада 2003 року. Вказана документація не відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій", оскільки в ній відсутні дані сільської ради про те, якою земельною ділянкою користується ОСОБА_2, відсутній акт передачі межових знаків, на кадастровому плані не вказані суміжні землекористувачі (зокрема, не вказана її земельна ділянка), тобто кадастровий план не відповідає вимогам частини першої статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", не встановлені межові знаки на місцевості.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок

із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара,

в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

................

Перейти до повного тексту