Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 552/3443/20
провадження № 61-15239св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, Орган опіки та піклування Київської районної в місті Полтаві ради, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради на рішення Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2021 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом 2 групи загального захворювання.
Постановою Октябрського районного суду міста Бєлгорода Бєлгородської області Російської Федерації від 17 вересня 2008 року відносно ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечних діянь, передбачених п. "г" ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 30, п. "г" ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації (далі - КК РФ).
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 червня 2011 року відносно ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечних діянь у зв`язку зі скоєнням небезпечних діянь, які передбачені ч. 1 ст. 15, ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Починаючи з 10 березня 2010 року до 22 лютого 2019 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні в Дніпровській філії "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" (до 28 січня 2019 року - Державний заклад "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України") у зв`язку із застосуванням до нього у встановленому законодавством порядку примусових заходів медичного характеру.
У подальшому, за вибором ОСОБА_2, 22 лютого 2019 року його було переведено для подальшого лікування з Дніпровської філії "Спеціальний виклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" (до 28 січня 2019 року - Державний заклад "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України") у відділення з посиленим наглядом Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради" (далі - КП "Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева ПОР".
За поданням лікарів примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом продовжувались судами.
За весь час перебування ОСОБА_2 на лікуванні його стан здоров`я не покращується, йому продовжують застосування заходів медичного характеру з посиленим наглядом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 хворіє на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ОСОБА_1 просила задовольнити заяву та визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку, опікуном призначити ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним.
Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо призначення її опікуном ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії рішення - два роки.
Місцевий суд виходив з того, що належними та допустимими доказами доведено наявність у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого останній не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Таким чином наявні підстави, передбачені частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Оскільки на час розгляду справи відповідним органом опіки та піклування до суду не внесено подання про призначення опікуна, як це передбачено частиною першою статті 60 ЦК України, частиною першою статті 300 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тому суд позбавлений можливості призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року рішення Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
При цьому апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи наявні достатні докази того, що ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, зокрема висновок судово-психіатричної експертизи, судові рішення, які набрали законної сили, про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради не заперечує проти визнання ОСОБА_2 недієздатним, тобто не спростовує доведеності підстав для визнання особи недієздатною.
Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном саме цієї фізичної особи.
У зв`язку з відсутністю подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2, суд позбавлений можливості установити опіку над останнім та призначити опікуна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконних рішень.
Також як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме визначення механізму визнання фізичної особи недієздатною та встановлення щодо такої особи опіки.
Касаційна скарга мотивована тим, що положеннями статті 60 ЦК України та статті 300 ЦПК України передбачено визнання фізичної особи недієздатною та одночасно встановлення опіки над нею.
Призначення опікуна є нерозривним з процесом визнання фізичної особи недієздатною.
Проте суди попередніх інстанцій визнали ОСОБА_2 недієздатним без призначення опікуна.
В результаті такого невизначеного рішення суду ОСОБА_2, який за станом здоров?я не спроможний особисто реалізовувати свої права та обов?язки, фактично залишений без належної опіки та захисту своїх прав та інтересів.
Судове рішення не містить відповіді на питання, яким чином буде здійснюватися опіка над недієздатним ОСОБА_2 та ким. Також в судовому рішенні не зазначено чи покладається в такому випадку опіка на медичний заклад, в якому особа перебуває на лікуванні.
Під час призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_2 суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розгляд справи та вирішення питання про призначення такої експертизи було здійснено за відсутності учасників справи: Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" та ОСОБА_2, а також підстави для призначення такої експертизи були відсутні.
Суди не врахували доводи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради щодо необхідності витребувати докази, які підтверджують стійкий хронічний розлад здоров?я ОСОБА_2, залучення до участі у справі всіх заінтересованих осіб та забезпечення їх участі у судових засіданнях, в тому числі під час вирішення питання про призначення судово-психіатричної експертизи, та не навели мотивів відхилення цих доводів, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення щодо забезпечення прав та інтересів особи, яка потребує опіки.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року поновлено Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Київського районного суду міста Полтави.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що постановою Октябрського районного суду міста Бєлгорода Бєлгородської області Російської Федерації від 17 вересня 2008 року до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечних діянь, передбачених п. "г" ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 30, п. "г" ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 105 КК РФ (т. 1, а. с.12-15).
Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 червня 2011 року відносно ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечних діянь у зв`язку зі скоєнням небезпечних діянь, які передбачені ч. 1 ст. 15, ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року, ухвалами Київського районного суду міста Полтави від 06 березня 2019 року, від 18 липня 2019 року, від 08 січня 2020 року, від 04 червня 2020 року, від 03 грудня 2020 року ОСОБА_2 продовжувалося застосування примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричному закладі у відділенні з посиленим наглядом (т. 1, а. с. 16-20, 232-233).
Згідно з витягом з протоколу засідання опікунської ради від 29 квітня 2015 року № 2, опікунська рада: вважала за доцільне призначення ОСОБА_1 опікуном над братом ОСОБА_2 у разі визнання його недієздатним; вирішила направити подання до суду щодо винесення рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном над братом ОСОБА_2, у разі визнання його недієздатним (т. 1, а. с. 10-11).
Згідно з довідкою Дніпровської філії "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" (до 28 січня 2019 року - Державний заклад "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України") від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2, за його вибором, 22 лютого 2019 року переведений для подальшого лікування з Дніпровської філії "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" у відділення з посиленим наглядом КП "Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева ПОР" (т. 1, а. с. 9).
На даний час ОСОБА_2 перебуває у відділенні з посиленим наглядом КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 10 серпня 2020 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу з метою встановлення психічного стану ОСОБА_2 .
Відповідно до Акта судово-психіатричного експерта № 354 від 17 вересня 2020 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає стійким хронічним психічним розладом, а саме шизофренією, параноїдною формою, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний перебіг, виражений психопатоподібний дефект. Наявний у підекспертного стійкий хронічний психічний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та інше (т. 1, а. с. 84-91).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново. В клінічній картині захворювання домінують в період загострення галюцинаторно-параноїдна симптоматика, емоційно-вольові розлади. На даний час підекспертний отримує високі терапевтичні дози нейролептиків, на фоні цього в клінічній картині домінують мисленеві порушення у вигляді паралогічності, непослідовності мислення з елементами символізму, емоційно-вольові порушення наряду з вкрай формальною критикою до свого захворювання та скоєних протиправних діянь. В нього відсутні будь-які плани на майбутнє. Соціально-побутові зв`язки недостатньо сформовані.
Вищевикладене дозволяє констатувати наявність у підекспертного стійкого хронічного психічного розладу, а саме шизофренії, параноїдної форми, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний перебіг, виражений психопатоподібний дефект.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.