ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/188/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Марко Р. І., Матущак О. І., Скрипчук О. С.
від 21.03.2022
за позовом Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни
до Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
1. Історія справи
Фізична особа-підприємець Ходак Марія Володимирівна звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11537,92 грн за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року та 3% річних у розмірі 990,47 грн за період з 01.10.2014 по 14.01.2016.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.03.2016 у справі № 914/188/16 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на користь Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни 3% річних у розмірі 990,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 11537,92 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 01.03.2016, Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна 20.12.2021 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
2. Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2016 у справі № 914/188/16 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України. Надано Фізичній особі-підприємцю Баличик Галині Михайлівні строк для усунення недоліків апеляційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до суду: належних доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі; доказів сплати судового збору в сумі 2067, 00 грн; належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 продовжено Фізичній особі-підприємцю Баличик Галині Михайлівні процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Зобов`язано скаржника виконати вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 та протягом 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали подати до Західного апеляційного господарського суду належні та допустимі докази перебування Баличик Г.М. за межами території України в період з 01.01.2016 по 22.10.2021. Зобов`язано Державну прикордонну службу України у термін до 25.02.2022 надати Західному апеляційному господарському суду інформацію про перетинання відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Баличик Галиною Михайлівною державного кордону за період з 01.01.2016 по 22.10.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 визнано неповажними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, що зазначені Фізичною особою - підприємцем Баличик Галиною Михайлівною у клопотанні від 10.01.2022 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 01.03.2016 у справі № 914/188/16. Апеляційну скаргу з додатками повернено Фізичній особі - підприємцю Баличик Галині Михайлівні.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 у даній справі Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та направити справу № 914/188/16 до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на положення статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13, 42, 254 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017) та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017). При цьому, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19, від 25.04.2018 у справі № 295/5011/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 569/5435/16-ц, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18.
5. Узагальнені доводи інших учасників справи
Фізична особа-підприємець Ходак Марія Володимирівна подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін.
6. Позиція Верховного Суду
Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, відтак з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції вищезгаданої процесуальної норми.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на 19.09.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у даній справі в судовому засіданні 01.03.2016.
Апеляційна скарга від Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни у даній справі до Західного апеляційного господарського суду надійшла 22.12.2021, тобто, із пропуском строку на оскарження судового рішення більше ніж на 5 років.
При цьому Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна просила поновити строк для подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що їй стало відомо про рішення суду першої інстанції 10.12.2021, після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження. В свою чергу, Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна також зазначила, що судом першої інстанції про судові засідання у справі № 914/188/16 її не повідомлялось, копія рішення судом першої інстанції їй не надсилалась та не вручалась, докази чого наявні в матеріалах справи. Водночас, клопотання обгрунтовано тим, що Баличик Г.М. разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 в період часу з 28.03.2014 по 22.10.2021 за місцем проживання (куди направлялася поштова кореспонденція) не знаходились та в квартирі не проживали, оскільки проживали на території Російської Федерації, де ОСОБА_1 проходив лікування.