ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/5429/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Лопатнікова А.В. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" - Кузьменко В.С. (адвокат),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія-1" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2022 (колегія суддів: Дармін М.О., Антонік С.Г., Іванов О.Г.),
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" (далі - ТОВ "Алонза"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (далі - ТОВ "Місія-1")
про стягнення 1 589 623, 84 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. ТОВ "Алонза" (орендар) та ТОВ "Місія-1" (орендодавець), який згодом був замінений Банком (новим власником майна за іпотечним договором), уклали договір оренди торговельно-розважального центру, за умовами якого, зокрема, орендар сплатив первинному орендодавцю (ТОВ "Місія-1") суму забезпечувального платежу у розмірі 3 000 000,00 грн.
2. У договорі оренди та у акті прийому-передачі цілісного майнового комплексу до цього договору (підписаному ТОВ "Алонза" та ТОВ "Місія-1") вказано різну площу об`єкта оренди - 32 408,7 кв. м у договорі та 27 831,55 кв. м у акті.
3. Банк, зарахувавши платежі ТОВ "Алонза", здійснені у жовтні 2018 року, як погашення заборгованості за договором оренди за попередні періоди, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Алонза" про стягнення 1 589 623,84 грн заборгованості з орендної плати за жовтень 2018 року.
4. Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову у позові. Банк та ТОВ "Алонза" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.
5. Перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи правомірно орендодавець зараховував орендні платежі, здійснені орендарем у жовтні 2018 року, на погашення заборгованості за договором за попередні періоди;
- чи виникло у орендаря право на пропорційне зменшення розміру орендних платежів через невідповідність площі об`єкта оренди, яка фактично перебувала у його користуванні, площі, визначеній у договорі;
- чи є правомірним зарахування суми забезпечувального платежу, сплаченого первинному орендодавцю, у розрахунках між орендарем та новим орендодавцем.
6. Верховний Суд касаційну скаргу Банку задовольнив, а касаційну скаргу ТОВ "Алонза" залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 31.03.2016 ТОВ "Місія-1" (за договором - орендодавець) та ТОВ "Алонза" (за договором - орендар) уклали договір оренди нерухомого майна №4 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого:
- орендодавець зобов`язався передати орендареві у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс торговельно-розважальний центр літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом під літ.А-5 загальною площею 32 408,7 кв. м; в`їзди у паркінг літ.а1, а2; сходи літ.а4, ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а9; вхід на 1 поверх літ.а11-1; навіс літ.Б (далі - нерухоме майно) (п.1.1);
- предмет договору та всі його приналежності знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Боброва,1 (п.1.3);
- одним із обов`язків орендаря є сплата орендної плати за користування об`єктом нерухомості, розмір якої визначається сторонами у Договірній ціні, яка є невід`ємним додатком до цього Договору (п.4.9);
- орендна плата сплачується орендарем щомісяця до 10 числа відповідного поточного місяця строку оренди; орендар сплачує орендну плату на підставі письмових рахунків, що надаються орендодавцем не пізніше 5 числа місяця, в якому здійснюється оренда (п.4.12);
- орендар зобов`язується передати орендодавцеві грошові кошти у якості гарантії належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань; забезпечувальний платіж за цим Договором становить 3 000 000,00 грн (п.4-1.1);
- орендодавець утримує забезпечувальний платіж на своєму рахунку протягом усього строку дії Договору як гарантію забезпечення виконання орендарем своїх зобов`язань (п.4-1.2);
- забезпечувальний платіж вноситься орендарем протягом 90 календарних днів з моменту підписання Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або ж іншим узгодженим сторонами способом (п.4-1.3);
- повернення забезпечувального платежу орендарю (за винятком можливих відрахувань) проводиться протягом 30 банківських днів після закінчення дії Договору за умови підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та виконання орендарем наступних умов: а) оплати орендарем усіх належних за цим Договором платежів, включаючи будь-яку заборгованість по орендній платі, комунальним та експлуатаційним платежам; б) повернення всіх ключів; в) оплати всіх витрат на можливий ремонт і прибирання; г) оплати останнього місяця оренди (п.4-1.8).
8. 31.03.2016 сторони підписали Договірну ціну до Договору оренди (Додаток №1), в якій погодили певні розміри помісячної орендної плати за користування об`єктом оренди в період з квітня 2016 року по лютий 2019 року в загальному розмірі 53 931 925,74 грн.
9. 01.04.2016 сторони підписали акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу до Договору оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння і користування нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс торговельно-розважальний центр літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом під літ.А-5 загальною площею 27 831,55 кв. м; в`їзди у паркінг літ.а1, а2; сходи літ.а4, ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а9; вхід на 1 поверх літ.а11-1; навіс літ.Б.
10. Перелік та найменування майна відповідає тому, що вказаний у п.1.1 Договору оренди, але загальна площа майнового комплексу в акті різниться від площі, вказаної у Договорі (в акті - 27 831,55 кв. м, в договорі - 32 408,7 кв. м).
11. 01.04.2016 ТОВ "Місія-1" та ТОВ "Алонза" уклали додаткову угоду №1 до Договору оренди, якою виклали п.4.15 Договору оренди в такій редакції: "Комунальні платежі (а саме: освітлення та забезпечення електричною енергією, забезпечення гарячою та холодною водою, кондиціонування, водовідведення тощо) входять в орендну плату згідно з Додатком №1 до Договору оренди" та виключили п.4.17.
12. 07.06.2016 ТОВ "Місія-1" (за договором - іпотекодавець) та Банк (за договором - іпотекодержатель) уклали договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна (торговельний центр, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1; літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом під літ.А-5 загальною площею 32 408,7 кв. м; в`їзди у паркінг літ.а1, а2; сходи літ.а4, ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а9; вхід на 1 поверх літ.а11-1; навіс літ.Б, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013 у справі №904/2593/13) в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Місія-1" та інших позичальників перед іпотекодержателем за кредитними договорами, в силу чого іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальниками зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна у відповідності до умов цього договору (далі - Договір іпотеки).
13. Відповідно до платіжного доручення від 30.06.2016 №832 ТОВ "Алонза" сплатило 3 000 000,00 грн ТОВ "Місія-1" з призначенням платежу "Обеспечительный платеж согл. Дог. Аренды №4 от 31.03.2016 в т.ч. НДС 500 000,00 грн".
14. З 02.08.2016 власником переданого в іпотеку нерухомого майна став Банк. У цей же день ТОВ "Алонза" (орендар) та Банк (орендодавець) уклали додаткову угоду б/н до Договору оренди, відповідно до якої у зв`язку із зміною власника приміщень сторони погодили замінити орендодавця, яким стає Банк та набуває всіх прав та обов`язків, визначених Договором оренди.
15. 01.10.2016 ТОВ "Алонза" (орендар) та Банк (орендодавець) уклали додаткову угоду б/н до Договору оренди, відповідно до якої сторони погодили змінити розмір орендної плати за жовтень 2016 року (було 1 589 623,84 грн, стало 2 950 340,00 грн) та вирішили викласти Додаток №1 "Договірна ціна" в новій редакції, змінивши в ньому розмір орендної плати за жовтень 2016 року та загальний розмір орендної плати (було 53 931 925,74 грн, стало 55 292 641,90 грн). Усі інші умови Договору оренди залишили без змін.
16. 28.02.2019 сторони підписали акт приймання-передачі до Договору оренди, відповідно до п.3 якого, підписанням цього акту сторони підтвердили фактичну передачу (повернення) нерухомого майна орендарем орендодавцю 28.02.2019.
Короткий зміст позовних вимог
17. У грудні 2018 року Банк (з урахуванням уточненої позовної заяви) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Алонза" про стягнення 1 589 623,84 грн заборгованості з орендної плати за жовтень 2018 року за Договором оренди.
18. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до додаткової угоди від 02.08.2016 від ТОВ "Місія-1" (орендодавця) до Банку перейшли права вимоги до відповідача в частині виконання зобов`язань за Договором оренди щодо сплати орендної плати за користування майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
19. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12.08.2021 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 589 623,84 грн заборгованості та 23 844,36 грн витрат зі сплати судового збору.
20. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:
- усталеним у підприємницькій діяльності є зарахування платежів в рахунок погашення заборгованості за попередніми платежами за договором;
- відповідач стверджував про відсутність у нього заборгованості за попередніми періодами оренди (до жовтня 2018 року), позивач наполягав на наявності такої заборгованості; з метою встановлення цієї обставини суд призначив у справі судово-економічну експертизу; матеріали справи повернулися на адресу суду без відповідного висновку судової експертизи з причин не оплати відповідачем вартості робіт по виконанню експертизи;
- оскільки саме ТОВ "Алонза" стверджувало про відсутність у нього заборгованості зі сплати орендної плати за Договором, суд призначив експертизу з метою перевірки обставин виконання орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів; внаслідок ухилення відповідача від оплати вартості експертних досліджень, що перешкоджало їх проведенню, суд визнає встановленою обставину наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів станом на жовтень 2018 року;
- зі змісту наданих відповідачем платіжних доручень неможливо встановити, за який саме термін (місяць) та за який саме календарний рік здійснена ця оплата;
- в Договорі оренди та у Договірній ціні до нього розмір орендної плати не пов`язується із площею орендованих приміщень та кожного календарного місяця має інший розмір; підписуючи акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу до Договору оренди, орендар не ініціював внесення змін до Договору оренди в частині розміру орендної плати чи зміни площі орендованих приміщень; підписуючи додаткову угоду від 02.08.2016, за якою змінювався орендодавець (між ТОВ "Місія-1" та Банк), орендар також не пропонував внести будь-які інші зміни стосовно розміру орендної плати (усвідомлюючи, що площа фактично переданих в оренду приміщень менша за їх загальну площу, наведену в Договорі оренди); орендар не надавав пропозицій щодо зміни розміру орендної плати у зв`язку із невідповідністю площі орендованих приміщень і під час зміни Договірної ціни внаслідок укладання між Банком та ТОВ "Алонза" додаткової угоди від 01.10.2016 до Договору оренди, при цьому ця додаткова угода укладалася сторонам саме для зміни (збільшення) розміру орендної плати за жовтень 2016 року.
21. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про відмову у позові.
22. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- у зв`язку з ухиленням відповідача від оплати вартості експертних досліджень, суд першої інстанції визнав встановленою обставину наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів станом на жовтень 2018 року; водночас питання можливості оплати експертизи позивачем суд першої інстанції не досліджував;
- наявні матеріали справи є достатніми для встановлення фактичних обставин, які становлять предмет доказування, і без проведення експертного дослідження шляхом здійснення нескладних арифметичних дій щодо перевірки руху коштів по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Алонза" за період з 01.01.2016 по 27.11.2018;
- позивач не довів належними і допустимими доказами виконання ним вимог щодо повернення забезпечувального платежу в порядку, передбаченому п.4-1.8 Договору; враховуючи це, розрахунок заборгованості з орендної плати має проводитися з урахуванням наявності у позивача 3 000 000,00 грн забезпечувального платежу;
- колегією суддів визнаються як такі, що не потребують доказування дані щодо проведених по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Алонза" за період з 01.01.2016 по 27.11.2018 операцій по датах і розмірах платежів;
- у відповідача наявна переплата з орендної плати за жовтень 2018 року у розмірі 2 823 238,10 грн, що виключає можливість задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на твердженні про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати орендної плати;
- здійсненням перевірки руху коштів по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Алонза" за період з 01.01.2016 по 27.11.2018 та встановленням розмірів переплат помісячно, суд надав вичерпну відповідь на всі доводи сторін щодо фактичних обставин справи з усіх істотних питань.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи
23. 21.03.2022 ТОВ "Алонза" звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2022, в якій просить змінити її мотивувальну частину, доповнивши висновками з урахуванням мотивів, викладених у касаційній скарзі.
24. ТОВ "Алонза" у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.534 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та не врахував висновки щодо її застосування, викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18;
- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.612, ч.2 ст.613, ч.6 ст.762 ЦК, частин 1, 2 ст.188, ч.1 ст.284, ч.2 ст.286 Господарського кодексу України (далі - ГК) у подібних правовідносинах.
25. ТОВ "Алонза" також зазначає:
- всупереч положенням ГПК суд апеляційної інстанції не надав оцінку окремим доводам відповідача, що були викладені в апеляційній скарзі;
- суд апеляційної інстанції на надав оцінку доводам відповідача, що суд першої інстанції не встановив наявності правової підстави у Банку на зарахування здійснених у жовтні 2018 року платежів на погашення заборгованості ТОВ "Алонза" за попередні періоди за Договором оренди;
- суд першої інстанції, встановлюючи обставини можливості зарахування Банком платежів, здійснених ТОВ "Алонза" у жовтні 2018 року в погашення заборгованості за попередні періоди, послався на звичай ділового обороту;
- звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства (частини 1, 2 ст.7 ЦК); стосовно черговості погашення заборгованості за невиконаними зобов`язаннями існує окрема норма - ст.534 ЦК;
- Банк зазначає про наявність заборгованості саме за основною сумою боргу за інші періоди, тому відсутні підстави для застосування ст.534 ЦК;
- ТОВ "Алонза" надавало суду докази факту коригування платежів зі сплати оренди листами від 19.03.2019, відповідно до яких ТОВ "Алонза" повідомило Банк, що призначення платежу за платіжним дорученням від 30.10.2018 №5215 є "оплата за оренду приміщення за жовтень 2018 р. у сумі 665 137,53 грн", а призначенням платежу за платіжним дорученням від 17.10.2018 №5179 є "оплата за оренду приміщення за жовтень 2018 р. у сумі 770 000,00 грн", на які Банк заперечень не подав;
- відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, можливість застосування положень ст.534 ЦК безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення; якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 ЦК, застосовуватися не може;
- з огляду на зазначення чіткого призначення платежу відповідачем, Банк не міг самостійно встановлювати, яку саме заборгованість буде погашено відповідно до зазначених платіжних доручень; неправомірним є здійснення Банком відповідного зарахування платежів в погашення заборгованості за попередні періоди;
- здійснюючи власний розрахунок, суд апеляційної інстанції безпідставно віднімав погашення заборгованості за попередні періоди;
- станом на жовтень 2018 року ТОВ "Алонза" фактично користувалося нерухомим майном площею 27 109,95 кв. м замість передбачених п.1.1. Договору оренди 32 408,70 кв. м та мало право перераховувати розмір орендної плати пропорційно тій площі, що фактично знаходилася в користуванні, за весь період дії Договору; нарахування Банком орендної плати на 100% площі є незаконним та безпідставним;
- з пропозиціями щодо зміни умов Договору оренди в частині зменшення орендованих площ приміщень, в порядку, визначеному п.12.2 Договору оренди і ч.2 ст.188 ГК, позивач до відповідача не звертався; позивач фактично вчинив зміну істотної умови Договору оренди - предмету всупереч встановленого законодавством і Договором порядку;
- відповідно до здійсненого розрахунку, що був зазначений в апеляційній скарзі, відповідач повинен був сплатити позивачу за жовтень 2018 року 1 365 137, 53 грн, чого не врахував суд апеляційної інстанції.
26. 14.04.2022 Банк звернувся з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2022, у якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
27. Банк у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 3, 4 ч.2 ст.287, пункти 1, 4 ч.3 ст.310 ГПК та зазначає, що:
- жодна із сторін в своїх вимогах або запереченнях не посилалася на обставини щодо забезпечувального платежу як складової розрахунків між сторонами за спірним Договором оренди; суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи, межі позовних вимог та заперечень сторін;
- суд вийшов за межі перегляду при здійсненні розрахунків та встановленні розміру заборгованості за листопад 2018 року, за яким не заявлено позовних вимог і який не відноситься до загального періоду розрахунку заборгованості за Договором для визначення боргу за спірний період - жовтень 2018 року;
- суд апеляційної інстанції неповно дослідив зібрані у справі докази, вимоги, заперечення та пояснення сторін;
- суд апеляційної інстанції встановив обставини отримання позивачем забезпечувального платежу на підставі недопустимого доказу - платіжного доручення від 30.06.2016 №832 про переказ коштів ТОВ "Алонза" на користь ТОВ "Місія-1"; матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження того, що Банк отримував забезпечувальний платіж від ТОВ "Алонза" та / або ТОВ "Місія-1"; висновок суду про недоведеність позивачем виконання ним вимог щодо повернення забезпечувального платежу в порядку, передбаченому п.4-1.8 Договору оренди, є таким, що будується на концепції негативного доказу; матеріали справи містять інші докази, які прямо спростовують встановлені судом обставини отримання Банком забезпечувального платежу, але вони не були оцінені та враховані судом в порушення вимог ст. 86 ГПК;
- суд апеляційної інстанції порушив загальні засади господарського судочинства, стандарти доказування та вимоги закону до судового рішення (статті 2, 7, 13, 14, 73-86, 236-238, 269 ГПК);
- норми статей 74-77 ГПК є універсальними за своїм характером, однак відсутні висновки Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (правовідносини юридичних осіб за договором оренди нерухомого майна, зокрема із умовою про забезпечувальний платіж);
- суд апеляційної інстанції надав оцінку окремо одному платіжному дорученню від 30.06.2016 №832, але не врахував та не дослідив в сукупності із іншими доказами, які спростовують висновки про отримання Банком забезпечувального платежу, існування у Банку обов`язку щодо повернення такого платежу; зазначає про недоведеність Банком обставин повернення такого платежу;
- жодна з норм матеріального права, на яку посилався позивач, не отримала аргументації відхилення та незастосування судом апеляційної інстанції;
- суд апеляційної інстанції допустив арифметичні помилки в своїх розрахунках за Договором;
- платіжними дорученнями ТОВ "Алонза" підтверджується, що жодне з них не містить вказівки про призначення платежу щодо здійснення оплати оренди саме за серпень 2016 року та вересень 2016 року;
- за серпень 2016 року у ТОВ "Алонза" утворився борг (недоплата) в розмірі 1 445 799,06 грн; грошові кошти, сплачені ТОВ "Алонза" у вересні 2016 року, без зазначеного в платіжних документах реквізиту "призначення платежу" стосовно спірного періоду погашення заборгованості, із дотриманням положень ст.534 ЦК, направленні позивачем на погашення вже існуючої заборгованості, що утворилася за серпень 2016 року;
- за наслідком вересня 2016 року у ТОВ "Алонза" утворився борг (недоплата) в розмірі 1 499 593,67 грн, тому жодної переплати за наслідками серпня 2016 року та / або вересня 2016 року у ТОВ "Алонза" не існувало; всі розрахунки суду апеляційної інстанції за наступні періоди за Договором оренди, зокрема за жовтень 2018 року, щодо якого заявлені позовні вимоги, є некоректними, необґрунтованими та неправомірними;
- оскаржувана постанова містить розрахунки заборгованості ТОВ "Алонза" за Договором оренди за період серпень 2016 року - листопад 2018 включно; при цьому в цій справі до стягнення заявлена позивачем заборгованість лише за жовтень 2018 року; існують дві інші справи №904/8403/21 (за позовом Банку до ТОВ "Алонза" про стягнення заборгованості за Договором оренди за листопад 2018 року - лютий 2019 року) та №904/6407/21 (за позовом Банку до ТОВ "Алонза" про стягнення заборгованості за Договором оренди за липень-вересень 2018 року); оскаржувана постанова, у якій суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та доводів апеляційної скарги і фактично встановив заборгованість за весь період дії Договору оренди, нівелює принципи господарського судочинства, повноту та всебічність розгляду у справах №904/9403/21 та №904/6407/21;
- оскаржувана постанова містить невідповідність в частині явки представника позивача у судове засідання 19.01.2022; представник забезпечив явку та участь у відповідному засіданні.
28. 17.05.2022 на адресу Верховного Суду надійшов відзив Банку на касаційну скаргу ТОВ "Алонза", у якому просить залишити її без задоволення та зазначає:
- ТОВ "Алонза" в заперечення заявлених Банком позовних вимог не посилалося на обставини отримання позивачем від відповідача або іншої особи забезпечувального платежу та обставини існування у відповідача переплати за Договором оренди;
- заперечення відповідача у справі ґрунтуються на невизнанні вимог позивача через площу фактично орендованого майна;
- погодження ТОВ "Алонза" в касаційній скарзі із резолютивною частиною постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 суперечить запереченням та позиції безпосередньо самого відповідача;
- ТОВ "Алонза" одночасно і визнає розрахунки суду апеляційної інстанції, і не визнає - залежить від контексту використання цих розрахунків та їх результатів;
- матеріалами справи спростовують обставини отримання Банком забезпечувального платежу, зокрема, листом ТОВ "Алонза" від 20.12.2017 №160, із якого випливає, що на момент заміни сторони-орендодавця у ТОВ "Алонза" вже був відсутній обов`язок щодо внесення на рахунок орендодавця забезпечувального платежу через внесення відповідних змін до Договору оренди;
- підтвердженням неотримання позивачем забезпечувального платежу є виписка за рахунком №35783050049098 за період 01.01.2016 - 01.03.2019;
- обставини неотримання Банком забезпечувального платежу відомі ТОВ "Алонза" та приховуються ним від судів;
- поведінка ТОВ "Алонза" щодо одночасного визнання та невизнання одних тих самих обставин, які покладені в основу розрахунків суду апеляційної інстанції, пояснюється її направленістю на маніпулювання обставинами справи та приховування доказів від суду з метою введення в оману щодо фактичних обставин справи (посилається на принцип заборони суперечливої поведінки);
- доповнення, на якому наполягає ТОВ "Алонза" у касаційній скарзі, є взаємосуперечливим із оскаржуваною постановою;
- при цьому ТОВ "Алонза" не наводить повного розрахунку за Договором з урахуванням викладених ним доводів та заявлених доповнень;
- в оскаржуваній постанові суд не застосував ст.534 ЦК, а тому немає підстав для твердження про незастосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18;
- листи, на які посилається ТОВ "Алонза", не є доказами зазначення в розрахункових документах призначення платежу із чітким визначенням періоду сплати оренди та / або погашення боргу за Договором;
- листи ТОВ "Алонза" від 19.03.2019 №232, від 19.03.2019 №233 надіслані відповідачем через пів року після виконання платіжних доручень від 17.10.2018 №5179 та від 30.10.2018 №5215 та завершення розрахункових операцій за ними, а тому не є належними та допустимими доказами перерахунку ТОВ "Алонза" грошових коштів саме як орендної плати за жовтень 2018 року;
- зазначені листи, які з`явилися після відкриття 20.12.2018 провадження у справі №904/5429/18, окремо підтверджують заявлені доводи позивача про створення ТОВ "Алонза" хибного уявлення про обставини справи;
- Договір оренди та додатки до нього не містять визначення розміру орендної плати за 1 кв. м; договірна ціна - це той графік платежів, який сторони погодили як плату за користування відповідачем нерухомим майном за Договором;
- керуючись положеннями цивільного законодавства та умовами Договору оренди, підстав для самостійного перерахунку та зменшення ТОВ "Алонза" орендних платежів не існувало та не існує;
- умовами Договору визначений чіткий розмір орендної плати за кожний місяць оренди, який погоджений сторонами та підлягає оплаті з боку ТОВ "Алонза".
29. 19.05.2022 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Алонза" на касаційну скаргу Банку, у якому відповідач просить залишити її без задоволення та зазначає:
- твердження про вихід суду апеляційної інстанції за межі перегляду справи, межі позовних вимог та заперечень сторін не відповідає дійсності в силу ч.4 ст.269 ГПК;
- забезпечуваний платіж передбачений умовами укладеного Договору оренди, його сплата прямо стосується предмету доказування та стосується розрахунків між сторонами; до Банку перейшли всі права та обов`язки за Договором, а зміна сторони Договору не змінює його умов; заміна орендодавця не тягне за собою обов`язку повторної сплати забезпечувального платежу;
- доводи касаційної скарги Банку фактично зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі його повноважень, встановлених ст.300 ГПК.
Надходження касаційних скарг на розгляд Верховного Суду
30. Верховний Суд ухвалою від 21.04.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Алонза", а ухвалою від 22.04.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку, розгляд касаційних скарг призначив у відкритому судовому засіданні на 01.06.2022.
31. Верховний Суд ухвалою від 22.04.2022 зупинив дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №904/5429/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
32. Ухвалою від 01.06.2022 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 22.06.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(І.) Щодо аргументів касаційної скарги ТОВ "Алонза"
(І.І.) Щодо зарахування орендодавцем орендних платежів у якості погашення заборгованості за попередні періоди