ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Сімоненко В. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року в адміністративній справі № 9901/84/21(провадження № 11-523заі21) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності й визнання кваліфікаційного оцінювання успішно завершеним
Короткий виклад історії справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 звертався до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незавершення кваліфікаційного оцінювання та невирішення питання про набрання чинності рішенням ВККС від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 про відповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 займаній посаді;
- визнати кваліфікаційне оцінювання судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1, щодо якого відповідачем прийнято рішення від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 про відповідність займаній посаді, успішно завершеним;
- визнати рішення ВККС від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 щодо судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що набрало чинності 28 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасовано висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД, Рада) від 2 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що при проведенні його кваліфікаційного оцінювання відповідач ухвалив протокольне рішення від 3 червня 2019 року про залишення без розгляду висновку ГРД від 2 червня 2019 року, оскільки такий подано з пропуском строку, визначеного підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Регламент). Проте пунктом 3 резолютивної частини рішення ВККС від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 визначено, що таке рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту. Підставою для набрання рішенням ВККС чинності саме в такому порядку, на думку позивача, є наявність висновку ГРД від 2 червня 2019 року. 4 липня 2019 року ОСОБА_1 оскаржив зазначений висновок ГРД до суду. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яке набрало законної сили 28 січня 2020 року, визнав протиправним і скасував висновок ГРД від 2 червня 2019 року, а відтак немає підстав для призначення засідання Комісії в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
ОСОБА_1, посилаючись на статті 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), зауважував, що через незавершеність процедури кваліфікаційного оцінювання на визначених, передбачуваних умовах для нього настали негативні наслідки, які проявились у втручанні в його приватне життя. У силу незалежних від позивача обставин він продовжує вважатися таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання судді. Внаслідок цього позивач не може реалізувати своє право щодо переведення до суду вищестоящої інстанції, брати участь у конкурсах на зайняття посад в інших судах, а також позбавлений можливості отримувати вищу суддівську винагороду.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 22 січня 2010 року № 59/2010 "Про призначення суддів", зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Київської області строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 29 травня 2015 року № 479-VIII "Про обрання суддів", зокрема, ОСОБА_1 обрано суддею Господарського суду Київської області безстроково.
Комісія рішенням від 26 квітня 2018 року № 99/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком № 1, зокрема і щодо судді ОСОБА_1 .
Суддя ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 82 бали. На етапі складання іспиту суддя загалом набрав 169,75 бала.
ВККС рішенням від 3 серпня 2018 року № 189/зп-18 затвердила результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 14 травня 2018 року, зокрема судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1, якого допущеного до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Комісія призначила проведення співбесіди із суддею Господарського суду Київської області ОСОБА_1 за результатами дослідження досьє в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді на 3 червня 2019 року.
3 червня 2019 року о 08 год 46 хв ГРД надіслала на електронну пошту ВККС висновок від 2 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Висновок ГРД зареєстрований канцелярією ВККС у день співбесіди 3 червня 2019 року та наданий ОСОБА_1 для ознайомлення безпосередньо перед початком співбесіди.
3 червня 2019 року ВККС розпочала співбесіду із суддею ОСОБА_1 . На початку співбесіди Комісія у складі колегії ухвалила протокольне рішення про залишення без розгляду висновку від 2 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики у зв`язку з тим, що висновок надійшов до Комісії з порушенням строку, визначеного підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Комісія рішенням від 3 червня 2019 року № 351/ко-19: визначила, що суддя Господарського суду Київської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 845,75 бала; визнала суддю Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
В абзаці третьому резолютивної частини вказаного рішення Комісія зазначила, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
5 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом про визнання протиправним і скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 3 червня 2019 року № 351/ко-19; визнання протиправним і скасування абзацу третього резолютивної частини рішення ВККС від 3 червня 2019 року № 351 /ко-19 щодо визначення порядку набрання чинності рішенням.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 23 жовтня 2019 року у справі № 9901/489/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року, відмовив у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1
8 лютого 2021 року позивач звернувся до ВККС з проханням визнати рішення Комісії від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 щодо судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що набрало чинності з 28 січня 2020 року - дня набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасовано висновок ГРД від 2 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
5 березня 2021 року позивач отримав листа Комісії від 15 лютого 2021 року, у якому зазначено про неможливість розгляду заяви через неутворення нового складу ВККС. Зазначену відповідь позивач вважає відмовою по суті звернення.
Оскільки із часу прийняття рішення ВККС від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 питання про набрання ним чинності своєчасно не було розглянуто в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, та в подальшому набрало чинності рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі №640/12018/19, яким скасовано висновок ГРД від 2 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, вдався до неправильного тлумачення закону, створив неоднакову та непослідовну судову практику, порушив принцип єдності судової практики, що призвело до неправильного вирішення справи.
Скаржник, зокрема, указував, що стан невизначеності, викликаний ненабранням чинності рішенням ВККС від 3 червня 2019 року № 351/ко-19 про відповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 займаній посаді, порушує права і законні інтереси позивача та є, зокрема, втручанням у його приватне життя, оскільки, будучи суддею, він і надалі вважається таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання судді. Суддя ОСОБА_1 не повинен зазнавати негативних наслідків через нездатність держави вчасно і законно провести професійне оцінювання судді, який визнаний компетентним органом - ВККС таким, що відповідає займаній посаді.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким задовольнити повністю його позовні вимоги.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 8 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2021 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, та окремо положень частини першої статті 88, частини першої статті 101 цього Закону в поєднанні з положеннями, зокрема, підпункту 4.10.1 пункту 4.10 та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту свідчить, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Саме колегія ВККС наділена повноваженнями констатувати - підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді. У процесі кваліфікаційного оцінювання колегія Комісії вправі визначати - впливає чи не впливає висновок ГРД або надана нею інформація на результат оцінювання. У свою чергу ВККС у пленарному складі у разі наявності висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції який, посилаючись на правову позицію, викладену, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 9901/489/19 (провадження № 11-1221заі19) за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним і скасування рішення в частині, визнання протиправним та скасування протокольного рішення, зазначив, що навіть за умови, коли висновок ГРД потрапив у поле зору колегії ВККС незадовго до початку проведення співбесіди із суддею та з порушенням строків його подання, що зумовило ухвалення рішення про залишення висновку ГРД без розгляду, в розумінні положень абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII це не означає, що колегія ВККС набуває можливості оцінювати, аналізувати та визначати юридичну природу цього документа, вирішувати, чи відповідає він вимогам щодо форми та змісту, встановленим законом, чи є він тією причиною (детермінантою), що зобов`язує (спонукає) колегію ВККС до ухвалення рішення стосовно суті висновку ГРД.
Із законодавчого визначення абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402- VIII випливає, що якщо у процесі кваліфікаційного оцінювання з`являється таке правове явище чи обставина, як висновок ГРД, то тоді закон імперативно й безальтернативно визначає, коли рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає сили остаточного, а також хто, яким чином і якою кількістю голосів має підтримати таке рішення. Із цього законодавчого формулювання висновується, що саме ВККС у пленарному складі на своєму засіданні може оцінити слушність висновку ГРД й дати відповідь на інші питання, пов`язані із цим висновком, серед іншого й на ті, що стосуються не тільки змісту (суті), але й стосовно його дійсності, достовірності, об`єктивності, правдивості, дотримання форми, строку та порядку затвердження і подання.
Гіпотеза норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII через запровадження умови про наявність висновку ГРД щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку ГРД одинадцятьма голосами членів ВККС на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок ГРД як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Інакше кажучи, необхідність підтвердження рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді цей Закон пов`язує із самим тільки фактом негативного висновку ГРД, який у часі був поданий до моменту ухвалення колегією ВККС позитивного для судді рішення.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду підтримали вказаний висновок та вважали за необхідне зазначити, що ані Закон № 1402-VIII, ані Регламент не містять посилань на те, що рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, якщо в матеріалах суддівського досьє наявний висновок ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, який залишений без розгляду ВККС у зв`язку з поданням його з пропуском строку, визначеного пунктом 4.10 розділу IV Регламенту.
Отже, наявність у суддівському досьє негативного висновку ГРД щодо судді, незважаючи на залишення цього висновку без розгляду у зв`язку з поданням його з пропуском строку, визначеного пунктом 4.10 розділу IV Регламенту, не може свідчити про відсутність цього висновку, а відтак і про відсутність необхідності відповідно до вимог чинного законодавства його подолання не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.