ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 290/1018/20
провадження № 51-5968 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюка Р. В. на вирок Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060150000219, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Маслове Джанкойського району Автономної Республіки Крим, проживає на АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 7 квітня 2016 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 390 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Романівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2021 рокуОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 357 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 серпня 2020 року приблизно о 23 год, перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав мобільні телефони марки «S-TELL SL - 08-2019» та «Samsung J3», чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1678, 17 грн.
25 вересня 2020 року о 20 год ОСОБА_1 перебуваючи біля магазину «Наш край», що на вул. Небесної Сотні, 105/1 у смт Романів Житомирського (Романівського) району Житомирської області, наблизився до ОСОБА_3 та умисно, з метою заволодіння майном, відкрито вихопив з рук останньої банківську карту АТ КБ «Приват Банк», що належала ОСОБА_4 .
Крім того, цього ж дня ОСОБА_1 приблизно о 20:11, перебуваючи на вул. Небесної Сотні, 105/1 у смт Романів Житомирського (Романівського) району Житомирської області з банкомату та за наявності викраденої банківської карти АТ КБ «Приват Банк», що належить ОСОБА_4 , поповнив рахунок мобільного телефону, а також здійснив покупки у різних магазинах, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1906,36 грн.
Вироком Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року вирок Романівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2021 року в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 357 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Гребенюк Р. В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особі засудженого ОСОБА_1 , просить вирок апеляційного суду щодо останнього скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційним судом не було належним чином враховано, що ОСОБА_1 вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив нові злочини. Відтак, призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, на думку прокурора, є явно несправедливим заходом примусу через м`якість.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Матолич М. Р. підтримала касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюка Р. В., просила її задовольнити та скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги і вправі вийти за її межі, якщо цим не погіршується становище засудженого. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.