ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 568/1224/20
провадження № 51-5729км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Нескородяний А.М.,
засуджена ОСОБА_1
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Павлюк І.А. на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 липня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180210000193, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Алагірі Північної Осетії, зареєстрована в АДРЕСА_1 ), фактичнопроживає в АДРЕСА_2 ),
засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Павлюк І.А.,посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої ОСОБА_1 через суворість,виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 за умови призначення їй мінімального покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років, та не обґрунтував у вироку, чому таке покарання не буде дійовим та не забезпечить досягнення мети покарання.
Стверджує, що протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на які суд послався у вироку, є недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням вимог ч. 5 ст. 240 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Так, дозвіл на проведення слідчих експериментів у приміщенні літної кухні домогосподарства надавав ОСОБА_4 , а за відповідними документами власником будинку рахується ОСОБА_5 . Тому дані слідчого експерименту є недійсними.
Зазначає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання її підзахисної про допит у суді експерта, чим позбавив її права, передбаченого ч. 3 ст. 356 КПК України, ставити експерту запитання та отримувати на них відповідь.
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 липня 2021 року ОСОБА_1 засудженоза ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 17 червня 2020 року близько 16:50, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у літній кухні житлового господарства за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин зі співмешканцем ОСОБА_5 , з метою заподіяння тілесного ушкодженняз помсти за образу, взяла із шухляди столу ніж та зі значною силою завдала ОСОБА_6 одного удару у стегно лівої ноги, що призвело до ушкодження стегнової артерії та масивної крововтрати. Внаслідок отриманого поранення стегна з ушкодженням стегнової артерії, що належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 помер на місці події.
Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Засуджена у засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Інші учасники належним чином повідомлені про касаційний розгляд, але в судове засідання не з`явилися.
Мотиви Суду
Межі касаційного перегляду та вимоги закону, якими керується Суд
Відповідно до ст. 433 КПК України Судперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Судпереглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (у тому числі здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов), а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Застосовуючи положення ст. 87 КПКУкраїни при оцінці доказів, наданих сторонами, Суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотним вважається таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалитизаконне та обґрунтоване судове рішення.
Щодо доводів про порушення ч. 5 ст. 240 КПК України
Відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, який проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.