ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 285/2328/17
провадження № 51-3774км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
за участю:
судового секретаря Зайчишина В. В.,
засуджених ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисників Шостачука І. М. (в режимі відеоконференції),
Алейникова О. С. (в режимі відеоконференції),
прокурора Сеник В. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Алейникова О. С. та Шостачука І. М. на вирок Житомирського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні № 12017060090000554 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Новограда-Волинського Житомирської області, та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Новограда-Волинського Житомирської області,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено кожного за ч. 4 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на них обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що в 2017 році у невстановлений день і час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились пограбувати ювелірний магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3" на АДРЕСА_2 та з цією метою розробили план нападу і підготували знаряддя злочину.
У визначений день 04 квітня 2017 року близько 16:30 вдягнувшись у підготовлений одяг та балаклави, ОСОБА_2 з пневматичним пістолетом у руках, а ОСОБА_1 з дерев`яною битою, увірвалися до приміщення магазину де погрожуючи продавчині ОСОБА_3 застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров`я, розбили вітрини і заволоділи ювелірними виробами на суму 262 907, 59 грн, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Житомирський апеляційний суд 06 жовтня 2021 року скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному окремо, покарання з застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які є аналогічними за доводами, захисники Шостачук І. М. та Алейников О. С. просять Верховний Суд (далі-Суд) змінити вирок апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
На обґрунтування цих вимог захисник Шостачук І. М. у скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не вмотивував належним чином у вироку чому він дійшов висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_2 неможливе без реального відбуття покарання. На думку захисника, приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції не взяв до уваги обставини, які були встановлені місцевим судом, а саме: молодий вік засудженого, те що він одружений, працює, має на утриманні двох малолітніх дітей і своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду підтвердив можливість виправлення без ізоляції від суспільства. Також вважає, що апеляційний суд не взяв до уваги позицію потерпілих у справі, які в своїх заявах на адресу суду заявили про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_2 і вважали, що його виправлення є можливим без ізоляції від суспільства.
Захисник Алейников О. С. у скарзі зазначає, що при ухваленні вироку апеляційним судом не було враховано молодий вік ОСОБА_1, те що він працює, повністю відшкодував потерпілим завдану матеріальну та моральну шкоду і своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду підтвердив можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Останній після звільнення з-під варти 28 грудня 2017 року не вчиняв інших злочинів і добросовісно виконував усі покладені на нього процесуальні обов`язки. Також, на думку захисника, апеляційний суд залишив поза увагою позицію потерпілих, які просили суд не позбавляти волі ОСОБА_1 .
З урахуванням цих обставин захисники вважають, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 і 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягає зміні.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Захисники та засуджені підтримали вимоги касаційних скарг.
Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційних скарг і залишити оскаржуване рішення без зміни.
Інших учасників провадження було належним чином повідомлено про дату й час касаційного розгляду, однак вони у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.