ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 165/2885/19
провадження № 51-5535км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
в режимі відеоконференції:
прокурора, яка брала участь
у кримінальному провадженні
в суді першої інстанції Левчук О.П.,
захисників Соколова М.В. і Кравчука О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 7 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030050000950, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки
АДРЕСА_1 ), зареєстрованої в АДРЕСА_2 ), раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1
ст. 186, ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК), та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 цього Кодексу.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Москви, Росія, жительки
АДРЕСА_3 ), зареєстрованої в тому ж місті ( АДРЕСА_4 ), раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі:
за ч. 1 ст. 186 КК - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; за ч. 1 ст. 357 КК - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн; за ч. 1 ст. 125 КК - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді у виді громадських робіт на строк 100 годин. На підставі ст. 105 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання, застосовано до неї примусові заходи виховного характеру, передбачені пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 105 КК у виді застереження, зокрема роз`яснено неповнолітній ОСОБА_2 наслідки її протиправних дій, оголошено осуд за ці дії, а також попереджено про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження нею протиправної поведінки чи вчинення нового злочину, та передано неповнолітню під нагляд бабусі ОСОБА_3 на строк 1 рік з метою забезпечення нею постійного контролю за неповнолітньою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4
3022,08 грн на відшкодування майнової шкоди та 5000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3074 грн на відшкодування майнової шкоди та 2000 грн моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 по 2400 грн витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 7 вересня 2021 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та змінив зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнив ОСОБА_1 від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Цей же вирок щодо ОСОБА_2 скасовано і кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
У решті вирок залишено без змін.
За вироком суду 21 серпня 2019 року близько 00:30 неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли у квартиру АДРЕСА_5 ,
в якій проживала ОСОБА_4 , де ОСОБА_1 на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин із ОСОБА_4 , діючи з мотивів особистої неприязні, умисно завдала останній удару в обличчя, від якого та, втративши рівновагу, впала. Після цього ОСОБА_1 за волосся відтягнула потерпілу в кімнату, де разом із
ОСОБА_2 , яка діяла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із ОСОБА_4 з мотивів особистої неприязні, умисно заподіяли потерпілій численні удари ногами та руками по голові й тулубу, спричинивши тілесні ушкодження в вигляді садна у лобній ділянці справа, садна та гематоми обох навколоорбітальних ділянок, підкон`юктивальних крововиливів обох очей, рани на лівій гомілці, що згідно з висновком судово-медичного експерта від 26 вересня 2019 року № 139 за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, неповнолітня ОСОБА_1 , перебуваючи у зазначеній квартирі, шляхом вільного доступу відкрито викрала мобільний телефон марки
«Redmi Note 7» вартістю 5000 грн та гроші в сумі 1000 грн і 50 євро, що за курсом НБУ станом на 21 серпня 2019 року становила 1392 грн, спричинивши потерпілій шкоду на загальну суму 7392 грн, а також умисно, з мотивів особистої неприязні пошкодила паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_4 , чим привела його у непридатний для використання у відповідних цілях стан.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свої вимоги, прокурор вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив усіх доводів її апеляційної скарги та дійшов необґрунтованого висновку про законність вироку в частині зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про дослідження ряду доказів, зокрема протоколів огляду приміщення
і його відеозапису, проведення слідчого експерименту з потерпілою, допиту потерпілої та свідків у справі.
Зауважує, що викладені у вироку суду першої інстанції показання свідків
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які потім були відображені в ухвалі апеляційного суду, про те, що причиною конфлікту були стосунки з хлопцем, не відповідають дійсним показанням цих свідків у судових засіданнях, зафіксованих на аудіозаписах.
Зазначає, що підставою для зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, суд визнав відсутність у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотиву вчинення грубого порушення громадського порядку, оскільки протиправні дії останніх були зумовлені особистою неприязню до потерпілої ОСОБА_4 . Однак прокурор вважає, що дії ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 посягали саме на громадський порядок, оскільки були позбавлені
будь-якої необхідності, спровоковані бажанням показати свою вищість (винятковість), протипоставити себе іншим, пов`язані неповагою до потерпілої,
її гідності, байдужим ставленням до законів і установлених у суспільстві правил поведінки.
Крім того, вказує, що ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення не була знайома з потерпілою, а протиправні дії були вчинені двома неповнолітніми в нічний час у квартирі потерпілої, сусідка якої намагалась їх припинити, ці дії були спровоковані нікчемним приводом, тривали приблизно 30 хвилин та супроводжувались заподіянням потерпілій тілесних ушкоджень, обливанням її алкогольними напоями, нецензурною лайкою, псуванням особистих речей, у квартирі було вчинено безлад. Також ОСОБА_1 після цих дій скоїла ще два кримінальних правопорушення, а саме відкрито викрала мобільний телефон потерпілої і гроші та пошкодила закордонний паспорт.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів скарги прокурора, з огляду на положення ст. 99 КК, про відсутність законних підстав застосування місцевим судом до ОСОБА_1 остаточного покарання у виді штрафу, оскільки вона є неповнолітньою і на момент постановлення вироку не мала власних коштів та майна, на яке могло бути звернуто стягнення, а тому таке покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК та є несправедливим унаслідок м`якості.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не містить докладних мотивів прийнятого рішення та суперечить приписам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Соколов М.В. і захисник ОСОБА_2 - адвокат Кравчук О.А. заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор Левчук О.П., яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.