Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 681/1629/18
провадження № 61-2229св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Канола-Поділля",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Канола-Поділля" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Канола-Поділля" (далі - ТОВ "НВП "Канола-Поділля", товариство) про зміну формулювання причин звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області
від 28 листопада 2018 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.
Позовну заяву мотивовано тим, що вони працювали у товаристві трактористами. Під час виконання трудових обов`язків їм доводилось працювати по 12 годин на добу, у вихідні та святкові дні, брати участь
у внесенні отрутохімікатів без забезпечення їх роботодавцем відповідними засобами захисту, заробітна плата кожному із них виплачувалась один раз на місяць, а її розмір не відповідав обсягу фактично виконаної роботи та відпрацьованому часу.
У зв`язку з тим, що керівництво товариства порушувало законодавство про працю, вони вирішили звільнитися з роботи на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), про що написали заяви, які відповідач не прийняв, після чого вони відправили зазначені заяви поштою. Через деякий час вони отримали від відповідача повідомлення, що кожного із них звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпПУкраїни. У повідомленні також зазначено про направлення копій наказу про їхнє звільнення, що не відповідало дійсності. Роботодавець не видав їм належним чином оформлені трудові книжки, які 05 жовтня 2018 року отримав їх представник - адвокат Кушнірук В. М. Із записів у трудових книжках їм стало відомо про формулювання причин звільнення, а саме за прогули, що є незаконним, так як дійсною підставою звільнення має бути порушення роботодавцем законодавства про працю.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд змінити формулювання причин звільнення із пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) на частину третю статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням ТОВ "НВП "Канола-Поділля" законодавства про працю, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення - 19 вересня 2018 року до дня постановлення судом рішення.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-14424св19).
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року у складі судді Горгулько Н. А. в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі довели належними доказами факт порушення ТОВ "НВП "Канола-Поділля" як працедавцем відносно працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 законодавства про працю в частині несвоєчасної виплати заробітної плати. Проте позивачі пропустили місячний строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, про застосування якого заявлено відповідачем. Отримали листи з копіями наказів про їх звільнення 28 вересня 2018 року ОСОБА_1
і ОСОБА_2, а ОСОБА_3 - 27 вересня 2018 року, звернулися до суду
з цим позовом 02 листопада 2018 року, тобто після спливу місячного строку, підстав для поновлення такого строку та поважності причин його пропуску не навели.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану в їхніх інтересах представником ОСОБА_4, задоволено частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано та в цих частинах постановлено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з посади тракториста-машиніста ТОВ "НВП "Канола-Поділля" та ОСОБА_3 з посади тракториста-машиніста ТОВ "НВП "Канола-Поділля" зі звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин з останнім робочим днем 17 серпня 2018 року, відповідно до наказів директора ТОВ "НВП "Канола-Поділля" № 19 та № 17
від 19 вересня 2018 року, на звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП Україниу зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.
Стягнуто з ТОВ "НВП "Канола-Поділля" на користь ОСОБА_2 41 972,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з ТОВ "НВП "Канола-Поділля" на користь ОСОБА_3 34 444,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У решті позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
У іншій частині рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки предметом позовів є вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 не про поновлення на роботі, а про зміну формулювань причин звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому при зверненні до суду із такими позовними вимогами діє загальний тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позивачі не пропустили строк для звернення до суду із зазначеними позовами, тому відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Також апеляційний суд вважав доведеним факт звернення позивачів до роботодавця із заявами про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України шляхом направлення 18 серпня
2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідачу заяв про звільнення засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
На думку апеляційного суду, є доведеним факт порушення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 законодавства про працю, а їх звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є таким, що суперечить трудовому законодавству, адже позивачі прогулів не допускали, а вчинили всі можливі дії, направлені на повідомлення роботодавця про своє бажання звільнитися на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, направивши заяви про звільнення засобами поштового зв`язку на офіційну юридичну адресу товариства після відмови в отриманні таких заяв працівниками
ТОВ "НВП "Канола-Поділля".
Рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а ОСОБА_1 не оскаржувалося, а тому в частині відмови
у позовних вимогах ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2021 року виправлено арифметичну помилку, допущену в п`ятому, шостому, дев`ятому абзацах резолютивної частини постанови Хмельницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, де в частині зазначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягнуто з ТОВ НВП "Канола-Поділля" на користь ОСОБА_2 замість "41 972,40 грн" правильно читати "43 971,12 грн" та на користь ОСОБА_3 замість "34 444,80 грн" правильно читати "36 085,68 грн" і в частині зазначення розміру судового збору, що стягнуто з ТОВ НВП "Канола-Поділля" на користь держави замість "3 524 грн" правильно читати "2 001,43 грн".
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що як слідує із резолютивної частини постанови, в ній допущено арифметичну помилку щодо зазначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнуто
з ТОВ "НВП "Канола-Поділля" на користь ОСОБА_2, де замість вірного "43 971,12 грн" зазначено "41 972,40 грн" та на користь
ОСОБА_3, де замість вірного "3 6085,68 грн" зазначено "34 444,80 грн"
і в частині зазначення розміру судового збору, що стягнуто
з ТОВ "НВП "Канола-Поділля" на користь держави, де замість "2 001,43 грн" правильно зазначено "3 524 грн".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду,
ТОВ "НВП "Канола-Поділля", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції
у відповідній частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження. Справу витребувано із суду першої інстанції.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо незастосування до спірних правовідносин місячного строку позовної давності, встановленого для таких правовідносин статтею 233 КЗпП України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином те, що лист від ОСОБА_1 містив заяву про звільнення ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 18 серпня 2018 року; лист від ОСОБА_3 містив заяву про звільнення ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 18 серпня 2018 року. Таким чином, фактично 26 вересня 2018 року ТОВ "НВП "Канола-Поділля" отримало три заяви від ОСОБА_2 про звільнення на підставі частини третьої
статті 38 КЗпП України. Заяв же від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично на адресу ТОВ "НВП "Канола-Поділля" не надходило.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, не врахував відсутності
у відповідача на момент звільнення позивачів їх письмово викладеної ініціативи з наміром припинити трудові відносини. Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував норму права щодо припинення трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду щодо необхідності наявності, крім
порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, також письмово викладеної ініціативи працівника з наміромприпинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.
Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодопитання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодозвільнення працівника на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку
зневиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства пропрацю до моменту отримання власником або уповноваженим ним органомписьмової ініціативи від працівника у вигляді письмової заяви про розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі були прийняті на роботу у ТОВ "НВП "Канола-Поділля" на посаду трактористів-машиністів: ОСОБА_1 - 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 - 24 березня 2014 року, ОСОБА_3 - 26 березня 2016 року.
18 серпня 2018 року позивачі (кожний окремо) направили поштою директору ТОВ "НВП "Канола-Поділля" Лисій Ю. В. заяви про звільнення
з роботи, у яких просили звільнити їх з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, із мотивів порушення роботодавцем законодавства про працю, а саме, що заробітна плата їм виплачувалась один раз на місяць, керівництво підприємства не враховувало при оплаті праці години роботи
у святкові дні та вночі, роботу на полях під час внесення отрутохімікатів, не видавався спецодяг, інші засоби захисту, за весь час роботи не надавалася відпустка.
Із 20 серпня 2018 року позивачі не вийшли на роботу через порушення відповідачем трудового законодавства.
Разом з тим 20 серпня 2018 року ТОВ "НВП "Канола-Поділля" склало акти, згідно з якими тракторист-машиніст ОСОБА_2 та тракторист-машиніст ОСОБА_3 не вийшли на роботу 20 серпня 2018 року о 08 год 00 хв, причини їх відсутності на роботі встановити не виявилося можливим, зазначені працівники не повідомляли про причини їх відсутності та зв`язатися з ними у телефонному режимі бухгалтер Тріщ А. В. не змогла (а.с. 113, 137, 161,
т. 1).
Також акти про відсутність працівника на роботі були складені ТОВ "НВП "Канола-Поділля" стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і 22 серпня
2018 року, за якими останні не вийшли на роботу без поважних причин
20 серпня 2018 року та 21 серпня 2018 року (а.с. 115, 139, 163, т. 1).
ТОВ "НВП "Канола-Поділля" 22 серпня та 06 вересня 2018 року було направлено на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи, в яких зазначено, що їм про необхідно прибути до роботодавця 31 серпня
2018 року та 19 вересня 2018 року відповідно, для надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі 20 серпня 2018 року