Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 194/1812/15-ц
провадження № 61-9036св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової В. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.
Позовна заява мотивована тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 05 березня 2008 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 23 000 доларів США та зобов`язалася повернути кредит у порядку і на умовах, визначених у договорі, не пізніше 04 березня 2038 року, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, 05 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2, а також між банком та ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки. За умовами цих договорів поруки поручителі зобов`язались відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною (пункт 1.4 договору поруки).
Позичальник не виконувала умови кредитного договору належним чином, станом на 11 листопада 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 19 833,41 доларів США та 8 881,94 грн, з яких: 18 200 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом; 1 633,41 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 2 698,13 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 6 183,81 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
ПАТ "УкрСиббанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 19 833,41 доларів США та 8 881,94 грн, з яких: 18 200,00 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом; 1 633,41 доларів США - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 2 698,13 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 6 183,81 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року, ухваленим у складі судді Пономаренко І. П., позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 11309428000 у розмірі 19 833,41 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України, станом на 02 лютого 2017 року, становить 594 974,53 грн, з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 18 200,00 доларів США, заборгованість з прострочених процентів за користування кредитом -1 633,41 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 11309428000, а саме 8 881,94 грн, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2 698,13 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості з процентів за користування кредитом -6 183,81 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" понесені у справі витрати зі сплати судового збору у сумі 2 301, 58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" понесені у справі витрати зі сплати судового збору у сумі 2 301, 58 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" понесені у справі витрати зі сплати судового збору у сумі 2 301, 58 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банком доведено обставини, на які він посилався, обґрунтовуючи свої вимоги, а саме: наявність договірних відносин за кредитним договором та договорами поруки, невиконання зобов`язань за цими договорами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також доведено розмір заборгованості відповідно до її розрахунку. При цьому відповідачі на вимоги не реагували, а порука не припинена, так як позов до суду пред`явлено протягом шести місяців після пред`явлення вимоги.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року в частині вирішення позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що строк пред`явлення вимоги до поручителя обраховується окремо за кожним щомісячним платежем, а відтак стягнення кредитної заборгованості з поручителів має відбуватись у межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 припинила виконання своїх зобов`язань з 25 грудня 2014 року, а із позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду 23 листопада 2015 року, тобто порука є такою що припинилась в частині щомісячних платежів, строк внесення яких настав за шість місяців до подачі цього позову. Оскільки порука припинилася в певній частині внесення щомісячних платежів, а в іншій частині вимог порука не припинилася, для правильного вирішення спору про стягнення заборгованості по суті необхідним є повне дослідження розрахунку заборгованості у межах визначеного судом строку дії поруки у комплексному зв`язку з дослідженням інших доказів у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року у частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 15 881,23 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вимог до поручителів та відмовляючи у задоволені позову у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредитним договором передбачено сплату періодичних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов`язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.
ОСОБА_1 припинила виконання своїх зобов`язань з 25 грудня 2014 року, а 03 серпня 2015 року банк звернувся до поручителів з вимогами про погашення простроченої заборгованості.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для звернення з вимогами до поручителів, а тому позовні вимоги в частині стягнення солідарно з поручителів заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року АТ "УкрСиббанк" подало Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та залишити в цій частині у силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
02 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання АТ "Укрсиббанк" про поновлення строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
АТ "Укрсиббанк" вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про припинення поруки та помилково застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 559 ЦК України, оскільки шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя щодо платежів, строк сплати яких настав у межах шести місяців, рахується від дати окремого щомісячного платежу за основним боргом кредиту та за нарахованими процентами, встановленого в умовах договору кредиту, та частини кредиту, строк сплати якого настав достроково на підставі частини другої статті 1050 ЦК України, тобто право вимоги зі сплати цих платежів у кредитора не припинилося.
Заявник вказує, що відповідно до пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1) не пізніше 04 березня 2038 року.
Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору сторони погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.
Встановлено, що 03 серпня 2015 року банком на адресу позичальника та поручителів були направленні вимоги про дострокове повернення кредиту. ОСОБА_1 отримала досудову вимогу особисто 19 серпня 2015 року, ОСОБА_2 - 19 серпня 2015 року, ОСОБА_3 досудову вимогу не отримала.
Вимоги банку солідарними боржниками не були виконані.
Враховуючи, що термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов`язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку, термін дострокового повернення частини кредиту, що залишилася несплаченою для солідарних боржників, настав з 20 вересня 2015 року.
Отже, шестимісячний строк на пред`явлення вимоги (позовної заяви) до поручителів завершився 20 березня 2016 року (20 вересня 2015 року + 6 міс.)
Банк вказує, що з позовом до відповідачів у суд звернувся 23 листопада 2015 року, тобто у межах дії обов`язків поручителів щодо частини періодичних платежів, термін сплати яких наступав протягом шести місяців до вимоги, від 03 серпня 2015 року (тобто прострочених періодичних платежів за кредитом та процентам, строк сплати яких настав у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2015 року - за нарахованими процентами на загальну суму - 880,59 доларів США; за основним зобов`язанням - 384,00 доларів США; та щодо частини кредиту, строк сплати якого настав достроково, з 20 вересня 2015 року - 17 516,00 доларів США, та нарахованих процентів до 20 вересня 2015 року, з дати вручення досудової вимоги позичальнику про зміну строку виконання основного зобов`язання.
Таким чином, позовні вимоги АТ "Укрсиббанк" на 17 900,00 доларів США - за основним зобов`язанням та на 1 181,46 доларів США - нараховані проценти, пред`явлені до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 у межах дії шестимісячного строку на пред`явлення вимог до поручителів, від дня настання строків виконання основного зобов`язання.
З огляду на вищевказане, апеляційним судом допущено помилку при обчисленні шестимісячного строку на пред`явлення кредитором вимог (позову) до поручителів, судом сформовано безпідставний висновок про пропуск такого строку та неправильно застосовано частини четвертої статті 559 ЦК України до спірних правовідносин.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року оскаржував лише поручитель ОСОБА_2, звернувшись до суду апеляційної інстанції. Однак Дніпровським апеляційним судом було переглянуто рішення першої інстанції й у частині іншого поручителя - ОСОБА_3 та ухвалено нове рішення про припинення договору поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Тобто, суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, ухвалюючи рішення про припинення поруки у частині іншої особи - ОСОБА_3, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Апеляційним судом для правильного вирішення справи не було виконано вказівки Верховного Суду, а саме не проведено повне дослідження розрахунку заборгованості у межах визначеного судом строку дії поруки у комплексному зв`язку з дослідженням інших доказів у справі, чим порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 20 травня 2021 року у справі № 357/13713/18 (провадження № 61-20893св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 274/1981/14 (провадження № 61-1393св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 759/16720/16-ц (провадження № 61-20230св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 759/16067/16-ц (провадження № 61-13420св19).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 23 000 дол. США зі строком повернення не пізніше 04 березня 2038 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 9,5 %.
Відповідно до пункту 1.3.4 укладеного кредитного договору та Графіку погашення кредиту (додаток № 1), який є невід`ємною частиною кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані такі проценти.
Для забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком і ОСОБА_2 та між банком і ОСОБА_3 05 березня 2008 року укладені окремі договори поруки.
Відповідно до умов договорів поруки поручителі зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною (пункт 1.4 договору поруки).
Згідно з розрахунком, наданим ПАТ "УкрСиббанк", у ОСОБА_1 станом на 11 листопада 2015 існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 833,41 доларів США та 8 881,94 грн заборгованості з пені, з яких: 18 200 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом; 1 633,41 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 2 698,13 грн - пеня за несвоєчасне погашення боргу; 6 183,81 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі слати процентів процентам.