Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № № 522/9243/20
провадження № 61-3734 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення юридичного факту проживання на території України.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він народився у м. Шполі Черкаської (раніше Київської) області, у 16 років отримав паспорт громадянина СРСР за місцем народження, повторно отримав паспорт орієнтовано у 1980-1981 роках у Приморському районі м. Одеси, який було ним втрачено.
Унаслідок вищевказаних обставин він не зміг своєчасно отримати паспорт громадянина України, а тому у нього відсутні документи, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство.
Станом на 1991 рік він проживав у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в її квартирі АДРЕСА_1 , працював за наймом без оформлення трудових договорів.
На цей час він продовжує проживати у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , адреса проживання - квартира АДРЕСА_2 . Тому просив встановити факт належності до громадянства України для отримання паспорту України.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року
у складі судді Домусчі Л. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , звернувшись із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 1991 рік, належних та допустимих доказів, достатніх для ідентифікації особи, у розумінні вимог статті 77 ЦПК України, не надав. Таке право заявника може бути реалізовано у випадку подачі ним відповідної заяви до територіального органу Державної міграційної служби Україниз метою проведення відповідної перевірки. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області підтвердило, що такої заяви він не подавав. Отже, права ОСОБА_1 порушено не було.
Крім того, не доведено вимогу щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року і по цей час.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2022 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 24 серпня 1991 року. У решті заяви відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що неподання заявником доказів у суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами, а саме проведення в суді у день судового засідання дезінфекції та санітарної обробки, що об`єктивно не залежало від ОСОБА_1 та його представника, які були позбавлені можливості подати у судовому засіданні відповідні докази. Таким чином, в апеляційного суду відсутні підстави для неприйняття цих доказів до уваги.
Відповідними доказами підтверджено належність ОСОБА_1 до громадянства колишнього СРСР, народження і реєстрацію шлюбу на території колишньої Української РСР з ОСОБА_4 . Також доведено постійне проживання заявника у м. Одесі однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 1990 року, звернення ОСОБА_1 після втрати паспорту громадянина колишнього СРСР до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, який видав довідку з фотокарткою ОСОБА_1 , що особу останнього проведеною перевіркою встановлено, але не встановлено належності до громадянства України.
Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, особу заявника встановлено компетентним органом, який при цьому зазначив про невстановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України, що є правовою підставою для задоволення заяви про встановлення юридичного факту проживання на території України.
Оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина України, особу якого після втрати паспорту колишнього СРСР встановлено територіальними органами Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, тому відсутній спір про право, унаслідок чого наявні підстави для розгляду заяви у порядку окремого провадження.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявник станом на 24 серпня 1991 року, перебуваючи у громадянстві колишнього СРСР, постійно проживав на території України. У решті апеляційний суд залишив заяву без задоволення, оскільки встановлення факту постійного проживання громадянином колишнього СРСР, який на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України, є самостійною і достатньою підставою для встановлення належності до громадянства України. Тому відсутня необхідність встановлення факту проживання заявника на території України станом на 13 листопада 1991 року, яка є окремою підставою для встановлення належності до громадянства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/9243/20 з Приморського районного суду м. Одеси.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не звертався до територіальних підрозділів Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про набуття чи встановлення належності до громадянства України, відповідних документів, передбачених Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, органу міграційної служби України не подавав.
Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачена можливість набуття громадянства особами, які проживали на території України до 24 серпня 1991 року, проте ОСОБА_1 процедуру підтвердження належності до громадянства України у встановленому законом порядку не проходив.
Таким чином, заявник не використав усі можливості, передбачені законом, для отримання статусу громадянина України, унаслідок чого звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання на території України є передчасним. Крім того, факт належності заявника до громадянства України документально не підтверджено, тому відсутні докази, що ОСОБА_1 є громадянином України.
Зантересована особа заперечувала проти встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року на території України, тому виник спір про право, унаслідок чого заява останнього мала бути залишена без розгляду. Відсутні докази законного перебування заявника на території України станом на час звернення до суду з цією заявою.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 вказував про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він народився у м. Шполі Черкаської (раніше Київської) області, у 16 років отримав паспорт громадянина СРСР за місцем народження, повторно отримав паспорт орієнтовано у 1980-1981 роках у Приморському районі м. Одеси, який було ним втрачено.
Відповідно до листа Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформлено паспорт зразка 1974 року колишнього СРСР серії НОМЕР_1 від 27 листопада 1980 року на ім`я ОСОБА_1 у зв`язку з обміном замість паспорта зразка 1974 року колишнього СРСР серії НОМЕР_2 , виданого 18 грудня 1972 року Шполянським районним відділом ВС в Черкаській області (а.с. 71).
У копії форми № 1 від 27 листопада 1980 року про видачу паспорта у зв`язку з обміном зазначено місце народження ОСОБА_1 : м. Шпола Черкаської області; сімейний стан - одружений, дружина ОСОБА_4 , 1955 року народження, палац одруження м. Одеса 04 лютого 1978 року; місце проживання - АДРЕСА_3 , батьки: тато - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (а.с. 72).
Згідно з посвідченням комунальної установи «Одеський міський центр обліку бездомних громадян» від 06 лютого 2014 року № 4255 ОСОБА_1 перебуває на обліку в центрі обліку бездомних осіб, як особа, яка не має постійного місця проживання (а.с. 75).
Відповідно до довідки начальника Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 звертався до Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про видачу паспорта громадянина України. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства України (а.с. 126).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.