Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 205/6338/21
провадження № 61-19306св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Новокодацький районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа - Новокодацький районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком. При цьому її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому у свідоцтві про її народження відсутні відомості про батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту батьківства відносно неї є необхідним для оформлення спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт батьківства, зокрема, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Новокодацький районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до актового запису від 03 червня 1959 року № 1153 про її народження та повторно видати свідоцтво про народження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмова у відкритті провадження у цій справі відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України є обґрунтованою, оскільки в даному випадку встановлення юридичного факту пов`язується з метою підтвердження заявником ОСОБА_1 в подальшому свого права на спадкове майно. Отже, із її заяви вбачається спір про право, який не підлягає розгляду в окремому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставами касаційного оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16-ц (провадження № 61-38св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), а також заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановили коло спадкоємців ОСОБА_3 та не перевірили, чи впливатиме на їхні права та обов`язки рішення суду про встановлення факту батьківства, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про наявність спору про право.
Також суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_3 більше ніхто, крім неї, не звертався і спадщину ніхто не прийняв, тому в даному випадку відсутній спір про право.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У грудні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року і витребувано із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 205/6338/21.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.