Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 682/415/20
провадження № 61-6297св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2020 року у складі судді Маршал І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю та поділ житлового будинку з надвірними будівлями.
На обґрунтування позову посилалася на таке. З червня 1989 року вона без реєстрації шлюбу проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 . У сторін під час спільного проживання народилася дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач. Після народження дочки сторони продовжували проживати разом та вести спільне господарство, мали спільний бюджет та побут.
У 1993 році вони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було оформлено на її ім`я.
У 2000 році вони продали зазначену квартиру та спільно придбали будинок
АДРЕСА_2 , право власності на який оформлено на відповідача. Вони разом з дочкою вселилися у зазначений будинок та зареєструвалися у ньому як члени сім`ї власника, оскільки продовжували проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 .
У 2009 році сторони придбали земельну ділянка площею 0,0303 га з кадастровим номером 6810600000:01:003:0430, на якій розташовано спірний будинок, право власності на яку також зареєстровано на відповідача.
У 2012 році вона разом з ОСОБА_2 провели реконструкцію будинку та добудували другий поверх.
Надалі між сторонами склались неприязні відносини, у зв`язку з чим з травня 2018 року сімейне життя та ведення спільного господарства між ними припинено.
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2 , але в позові було відмовлено.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до травня 2018 року, визнати житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку на АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на 1/2 частини зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0303 га, кадастровий номер 6810600000:01:003:0430, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 01 січня 2017 року .
Визнано житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій розташований цей житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0, 0303 га (кадастровий номер 6810600000:01:003:0430) для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель на АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 01 січня 2017 року, були пов`язані спільним побутом, мають спільну дочку та набули майно, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку на АДРЕСА_2 . Оскільки згідно з показаннями свідків на 2016 рік сторони проживали спільно, суд визначив дату їхнього спільного проживання до 01 січня 2017 року.
Відмовляючи відповідачу в його заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначив, що ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав з часу коли ОСОБА_2 звернувся з позовом до неї про визнання її такою, що втратила право користування спірним житловим будинком шляхом зняття її з реєстрації, тобто з квітня 2019 року.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2020 року змінено в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 01 січня 2015 року . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка надала належні докази на підтвердження її вимог, а ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності придбаного під час проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 майна, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про належність спірного майна сторонам на праві спільної сумісної власності.
Сукупність усіх доказів у справі підтверджує факт проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. У матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 були допитані судом першої інстанції як свідки, зокрема немає підписаних свідками текстів присяги та попередження їх про кримінальну відповідальність, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пояснення свідків є недопустимими, у зв`язку з чим посилання на них у рішенні суду першої інстанції є помилковим.
Тому суд, врахувавши пояснення сторін, дійшов висновку про підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року до 01 січня 2015 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а не з 01 січня 2004 року до 01 січня 2017 року як помилково встановив суд першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, на якій розташований цей будинок спільною сумісною власністю та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірного житлового будинку та земельної ділянки, справу в цій частині передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що якщо спірне майно набуте чоловіком та жінкою за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 01 січня 2004 року, то право спільної сумісної власності на це майно за статтею 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у сторін не виникає.
Відповідач придбав спірний будинок у грудні 2001 року, тому сам факт проживання сторін сім`єю у цей період не створює правових наслідків щодо набуття спільної сумісної власності на це майно.
Суди не врахували, що у матеріалах справи немає доказів на підтвердження внесення позивачкою коштів на придбання спірного житлового будинку з надвірними будівлями або доказів на підтвердження, що будинок був придбаний внаслідок її спільної праці з відповідачем і це було обумовлено угодою між ними.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, у 1989 році сторони почали проживати спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_9 , батьком якої є відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю - позивачка ОСОБА_1 .
Після народження дочки сторони продовжували проживати разом та вести спільне господарство, мали спільний бюджет та вели спільне господарство у квартирі АДРЕСА_3 .
19 грудня 2001 року згідно з договором купівлі-продажу АЕЕ № 752417 ОСОБА_2 придбав будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 10).
Після придбання будинку ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_9 вселилися у будинок та зареєструвалися в ньому як члени сім`ї ОСОБА_2 , продовжували проживати у будинку однією сім`єю разом із відповідачем (а. с. 30-31).