Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 559/2801/19
провадження № 61-10770св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - військова частина НОМЕР_3,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2019 року військова частина НОМЕР_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих державі.
На обґрунтування позову посилалася на таке. ОСОБА_1 як військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 30 вересня 2015 року о 09:45 год. у м. Запоріжжі на дорозі Харків - Сімферополь, вул. Богуна з боку вул. Мокрянської, керував автомобілем ЗІЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 . При зміні напрямку руху він не впевнився у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102, внаслідок чого автомобіль ЗАЗ-1102 викинуло на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали пошкодження. Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 листопада 2015 року та додатковою постановою від 09 грудня 2015 року у справі № 559/2703/15-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
На момент скоєння ДТП ОСОБА_1 як військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 проходив військову службу за контрактом та був матеріально-відповідальною особою за ввірене йому майно - автомобіль ЗІЛ-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до військової частини НОМЕР_3 про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2018 року у справі № 918/640/18 стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь МТСБУ 12 676,62 грн - сума сплаченого страхового відшкодування та 1 762,00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 січня 2018 року у справі № 918/720/17 стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн та 1 568, 00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Потерпілий ОСОБА_2 (водій автомобіля марки «Honda Civic»), реєстраційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року у справі № 569/9274/16 стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 98 797,32 грн.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року змінено, зменшено розмір відшкодування майнової шкоди з 98 797,32 грн до 51 794, 52 грн.
Також з військової частини НОМЕР_3 стягнуто виконавчий збір за виконавчим провадженням від 18 червня 2018 року № 56618134 у розмірі 6 156,80 грн.
Станом на 21 червня 2018 року всі суми за зазначеними судовими рішеннями були виплачені військовою частиною НОМЕР_3.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму сплачених збитків у розмірі 122 957, 94 грн на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_3 збитки у розмірі 122 957,94 грн та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що військова частина відшкодувала потерпілим особам завдану шкоду, тому позивач має право зворотної вимоги до відповідача як до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та визнав позов.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2019 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року скасовано. Провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про відшкодування такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2021 року військова частина НОМЕР_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що цей спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства та закрив провадження у справі. Суд не врахував, що у цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій особи військовослужбовця, тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Предметом розгляду у цій справі є лише відшкодування шкоди у порядку регресу, тобто вирішення приватноправових відносин, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права: статей 19, 46, 356, 357 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а, від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18.
У червні 2021 року надійшло клопотання від військової частини НОМЕР_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На обґрунтування клопотання посилається на те, що у постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року у справі № 379/756/19 (провадження № 61-4296св20) зроблено висновок про те, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оброни та Генерального штабу Збройних Сил України у зв`язку з відшкодуванням шкоди внаслідок ДТП у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, тому вимоги про відшкодування з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в порядку регресу підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а зробила висновок про те, що відшкодування шкоди в порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.
Оскільки, на думку заявника, у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду викладено протилежні висновки щодо визначення юрисдикційної належності зазначеної категорії справ, то військова частина НОМЕР_3 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_3 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 листопада 2015 року та додатковою постановою від 09 грудня 2015 року у справі № 559/2703/15-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а. с. 6, 7).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року у справі № 569/9274/16 стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 98 797,32 грн.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року змінено, зменшено розмір відшкодування майнової шкоди з 98 797,32 грн до
51 794, 52 грн.
Також, з військової частини НОМЕР_3 стягнуто виконавчий збір за виконавчим провадженням від 18 червня 2018 року № 56618134 у сумі 6 156,80 грн (а. с. 10-11, 12-15).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2018 року у справі № 918/640/18 стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь МТСБУ 12 676,62 грн - сума сплаченого страхового відшкодування та 1 762,00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 січня 2018 року у справі № 918/720/17 стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн та 1 568, 00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Згідно з листом від 04 червня 2019 року № 07.1-08-06/3232, адресованим військовій частині НОМЕР_3, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області просило визначити коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких буде проводитись безспірне списання коштів на користь МТСБУ - 12 676,62 грн та 1 762,00 грн згідно з наказом про примусове виконання рішення, виданим Господарським судом Рівненської області від 25 березня 2019 року у справі № 918/640/18 та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року у справі № 918/640/18 (а. с. 8).
За результатом розгляду позовів потерпілих осіб військова частина НОМЕР_3 сплатила збитки на загальну суму 122 957,94 грн, що також підтверджується меморіальним ордером від 06 квітня 2018 року № 127788713 (а. с. 16), платіжним дорученням від 26 липня 2018 року № 563, від 26 липня 2018 року № 564, від 26 липня 2018 року № 562 (а. с. 36, 37, 38).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України».
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції).
У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Отже, «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України.