Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 326/732/19
провадження № 61-13399св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням іншого житла - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування позову банк посилався на таке. Між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» далі - ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_7 укладений кредитний договір від 01 лютого 2008 року № 6008658.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_7 передала в іпотеку позивачу житловий будинок загальною площею 141,5 кв. м, житловою площею 64,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що був укладений договір іпотеки від 01 лютого 2008 року № 6013241.
ОСОБА_7 умови кредитного договору належним чином не виконала. Тому рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2010 року у справі № 2-1672/2010 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_7 ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_7 та її поручителя на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 646 409,32 грн.
У зв`язку з невиконанням зазначеного рішення суду позивач на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» реалізував своє право на звернення стягнення, шляхом набуття у власність предмета іпотеки, про що державний реєстратор виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю. О. 26 жовтня 2018 року прийняв рішення про реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки.
На теперішній час АТ «ПУМБ» є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проживання та реєстрація у будинку відповідачів перешкоджає позивачу здійснювати своє право власника. У позивача у власності наявне інше житлове приміщення, куди можна виселити відповідачів, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням іншого житла - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи правомірність набуття банком будинку у власність, та те, що реєстрація відповідачів і знаходження їхнього особистого майна у спірному житловому приміщенні перешкоджає позивачу реалізовувати своє право власності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про виселення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їхньої малолітньої дитини з наданням їм іншого житлового приміщення є правомірними, відповідають критерію належного способу захисту порушеного права та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно знялися з реєстрації місця проживання у спірному будинку, то немає підстав для їх виселення, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав доказів, що приміщення, у яке пропонується виселити відповідачів з неповнолітньою дитиною, придатне для проживання та відповідає санітарним, протипожежним та технічним нормам.
У матеріалах справи немає відомостей, що будинок, куди пропонується виселити відповідачів, є вільним і не перебуває у судовому спорі, оскільки з наданого суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 лютого 2021 року відомо, що зазначений будинок також перебував у іпотеці банку і банк набув на нього право власності 25 липня 2017 року на підставі договору іпотеки.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у спірному будинку з відповідачами проживає ще малолітня дитина відповідачів - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не був залучений до участі у справі. Виселення його батьків порушує, в тому числі і його права та інтереси.Крім того, позивач не отримав дозволу органу опіки та піклування на виселення неповнолітньої дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2021 року АТ «ПУМБ» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, не врахував, що до участі у справі як третю особу залучено Приморську районну державну адміністрацію, яка виконує функції органу опіки та піклування. ОСОБА_2 був зареєстрований у спірному будинку після укладення договору іпотеки, що суперечить пункту 1.8.4 цього договору, тому дозвіл на виселення дітей від органу опіки та піклування не потрібен. Крім того, для виселення відповідачів та їхнього неповнолітнього сина було надано альтернативне житло. Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що до участі у справі не залучений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у матеріалах справи немає будь-яких документів на підтвердження його особи.
Суд апеляційної інстанції помилково послався на статтю 50 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) та не врахував, що об`єкт нерухомого майна, що надається відповідачам, є придатним для проживання.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 343/774/15-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 355/689/16-ц; відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 109 ЖК України в аспекті визначення суб`єкта, який має забезпечити житлом осіб, які підлягають виселенню з жилих приміщень у спірних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ПУМБ» на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.
Суди встановили, що 01 лютого 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 6008658, за умовами якого ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 560 800,00 грн на строк до 01 лютого 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 01 лютого 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_7 укладений договір іпотеки № 6013241, посвідчений нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Ракітянською Н. А. від 01 лютого 2008 року.
Згідно з пунктом 1.2.1 договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є будинок, загальною площею 145,5 кв. м, житловою площею 64,2 кв. м. Адреса місцезнаходження предмета іпотеки: АДРЕСА_1 .
Відповідно до підпункту 13 пункту 1.5 договору іпотеки іпотекодавець при укладенні договору іпотеки стверджував, що предмет іпотеки не є для нього та членів його сім`ї єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім`ї іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з відомостями Приморської міської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 березня 2007 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 20 червня 2018 року, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - з 06 травня 2015 року. Підстава для реєстрації - договір купівлі-продажу від 17 березня 2006 року № 487 на ім`я ОСОБА_2 (а. с. 155), тобто після укладення зазначених договорів від 01 лютого 2008 року.
Відповідно до відомостей Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 березня 2019 року. Вибули за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з пунктом 3.2.7 договору іпотеки після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки та максимально сприяти звільненню предмета іпотеки всіма іншими особами.
Пунктом 4.2 договору іпотеки визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, що здійснюється за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 4.5 договору іпотеки після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів з дня отримання такої вимоги, незалежно від факту наявності чи ненаявності (надання чи ненадання) іншого житла для проживання, можливості чи неможливості придбати або найняти інше житло. Якщо іпотекодавець та інші особи не звільняють предмет іпотеки у зазначений вище строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до пунктів 4.7.1, 4.7.2 договору іпотеки сторонами обумовлені застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. У разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмета іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. У зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки; ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя; суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2010 року у справі №2-1672/2010 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 16 грудня 2010 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 646 409,32 грн. Зазначене рішення не виконано.