Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 450/2348/18
провадження № 61-19336св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2019 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Мікуш Ю. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - Лисиничівська сільська рада), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовленняДержавного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів - Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради. Розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель здійснювалося у 2015 році Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «Нові технології», яке має ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів серії АГ від 01 вересня 2011 року за № 583593 та сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_2 . За результатами виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів - Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради становить 14,0050 га. Однак, за наслідками польового обстеження та аналізу інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства в Пустомитівському районі Львівської області, з`ясовано, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян. Зі зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів - Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 28 лютого 2008 року та державного акта серії ЯЖ № 583454 від 02 жовтня 2009 року передана земельна ділянка площею 0,1167 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623683800:02:001:0149. Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0159 га перетинається із земельною ділянкою смуги відведення АТ «Укрзалізниця».
Укладенню договору дарування від 28 лютого 2008 року та видачі обдаровуваній державного актасерії ЯЖ № 583454 від 02 жовтня 2009 року, передувало незаконне, на думку позивача, первинне рішення Лисиничівської сільської ради про надання земельної ділянки дарувальнику та видача на ім'я дарувальника державного акта на право власності на земельну ділянку.
Чинним на час побудови колії законодавством («Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 року; «Положение о землях предоставленных транспорту», затвердженого постановою РНК СРСР 07 лютого 1933 року, та інші нормативні акти) не передбачалося виготовлення та отримання державного акта, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, що використовувалися на підставі особливих положень про ці землі.
Надалі при зміні законодавства та введенні інституту державних актів у Земельних Кодексах УРСР та України, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.
У постанові Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року N 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» зазначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив: визнати незаконним та скасувати попереднє рішення Лисиничівської сільської ради в частині надання дарувальнику земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я дарувальника; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 583454 від 02 жовтня 2009 року; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 28 лютого 2008 року.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2019 року у задоволенні позову АТ «Українська залізниця» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем того, що частина земельної, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 , знаходиться у смузі відведення АТ «Укрзалізниця». На час розгляду справи земельну ділянку площею 22,3411 га під існуючи об`єктами залізничного транспорту з напрямком «Львів-Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради не сформовано. Складення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації такої земельної ділянки є лише одним із етапів, необхідних для інвентаризації та формування земельної ділянки залізниці, а отже, спірна земельна ділянка на час прийняття Лисиничівською сільською радою рішення про надання її у власність дарувальнику не належала на праві користування позивачу, оскільки він не оформив таке право відповідно до чинного тоді земельного законодавства. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач належно не обґрунтував та не довів порушення його прав відповідачами.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області 21 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частина земельної ділянки, що перебуває у власності відповідача, накладається на землі залізничного транспорту, належним користувачем яких є АТ «Укрзалізниця» в особі ДТГО «Львівська залізниця», незважаючи на відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, які б посвідчували право користування. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16, наявність чи відсутність у АТ «Укрзалізниця» документів, які засвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.
Зважаючи на те, що з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Лисиничівської сільської ради від 25 липня 1996 року та визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку
серія І-ЛВ № 052624, виданого 30 липня 1997 року на ім`я дарувальника ОСОБА_3 , позивач звернувся у січні 2019 року та не надав доказів на підтвердження об`єктивної неможливості АТ «Укрзалізниця» раніше довідатися про порушення свого права, ураховуючи, що ОСОБА_3 (попередній власник) відкрито користувалася земельною ділянкою впродовж тривалого часу, встановивши при цьому межові знаки, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, визначеної статтею 83 Цивільного кодексу Української РСР, із заявою про застосування якої звернулася відповідач ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Укрзалізниця», у якій заявник просив скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2019 року і постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процессуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-178гс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17.
Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд застосував до спірних правовідносин позовну давність без урахував висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц. Зважаючи на предмет позову та виходячи із загального правила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності, не урахував, що позивач не знав та не міг знати про оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі оспорюваного рішення Лисиничівської сільської ради від 25 липня 1996 року, ні в момент його прийняття, ні надалі, зважаючи на відсутність об'єктивної можливості дізнатися про рішення сільської ради як акт індивідуальної дії, оскільки на час прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування були відсутні вимоги законодавства щодо оприлюднення актів індивідуальної дії, а ведення публічної кадастрової карти з вільним доступом передбачено лише постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», що введена в дію з 01 січня 2013 року. Крім того, зважаючи на принцип змагальності, відповідач мав довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-178гс15 та постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17.
Суд апеляційної інстанції також не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц про те, що відповідно до чинного законодавства для земель транспорту встановлено особливий режим використання, а тому позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 052624, виданого 30 липня 1997 року на підставі рішення Лисиничівської сільської ради від 25 липня 1996 року № 51, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,1167 га, кадастровий номер 4623683800:02:001:0149, розташована на АДРЕСА_1 .
28 лютого 2008 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана) укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я., зареєстрований в реєстрі за № 748, за умовами якого право власності на земельну ділянку площею 0,1167 га, кадастровий номер 4623683800:02:001:0149, розташовану на АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_1 .
На підставі договору дарування від 28 лютого 2008 року, ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 583454 від 02 жовтня 2009 року.
Під час виготовлення технічної документації із землеустрою при переоформленні державного акта на право власності на земельну ділянку на ОСОБА_1 проводилося відновлення меж земельної ділянки в натурі та встновлені межові знаки, що підтверджується актом відновлення меж земельної ділянки в натурі, складеного в присутності голови Лисиничівської сільської ради, землевпорядника, виконавця - представника ТОВ «Львівський регіональний інститут земельної реформи».
У 2015 році на замовлення ДТГО «Львівська залізниця» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів - Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради. Під час виготовлення технічної документації встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів - Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області становить 14,0050 га.
За результатами польового обстеження та аналізу інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, з`ясовано, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян.
Зі зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця», на ділянці «Львів - Красне» від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 28 лютого 2008 року та державного акта серії ЯЖ № 583454 від 02 жовтня 2009 року передано земельну ділянку площею 0,1167 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623683800:02:001:0149. Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0159 га перетинається із земельною ділянкою смуги відведення АТ «Укрзалізниця».
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.