Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 489/4987/19
провадження № 61-14454 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2021 року у складі судді Кирильчука О. І.
та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року
у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ),
в якому просив стягнути майнову шкоду з ОСОБА_3 у розмірі
1 000,00 грн, з ОСОБА_2 - у розмірі 27 810,82 грн, з ПрАТ «Київський страховий дім» - 34 806,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 листопада 2017 року
у місті Миколаєві на перехресті вулиць Троїцькій та Космонавтів сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та його транспортного засобу, яким він керував, Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 . Транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 і застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім». При цьому ОСОБА_2 є власником
та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Автонік»,
серед видів діяльності якого зазначена діяльність автомобільного вантажного транспорту (КВЕД 60.24.0).
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня
2017 року у справі № 3/489/2138/2017 ОСОБА_3 визнано винним
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Про факт ДТП він повідомив страхову компанію, за результатами чого відкрито страхову справу, а його транспортний засіб оглянуто страховим експертом, однак після цього ПрАТ «Київський страховий дім» не реагувало на його звернення щодо суми страхового відшкодування та строків
її виплати.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 14 березня 2018 року № 18-194, проведеного
за його заявою судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - висновок експертного автотоварознавчого дослідження
№ 18-194), вартість відновлювального ремонту його транспортного засобу,
з урахуванням факторів, викладених у дослідницькій частині, складає 63 870,94 грн.
Вказував, що у червні 2018 року направив претензію до страхової компанії щодо виплати йому страхового відшкодування, також письмово звертався до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проте не отримав повного відшкодування майнових збитків ні від власника транспортного засобу, ні від водія,
ні від страхової компанії. Зазначав, що ОСОБА_3 виплатив йому тільки франшизу у розмірі 1 000,00 грн.
Крім того, у серпні 2018 року ПрАТ «Київський страховий дім» припинило свою діяльність шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу товариства. У травні 2019 року він отримав лист від ліквідатора страхової компанії, яким його повідомлено про включення його заяви
до реєстру кредиторів для отримання коштів під № 108, акцептована сума заявленої вимоги - 34 806,12 грн.
У червні 2020 року ОСОБА_1 змінив позовні вимоги і просив суд стягнути завдану йому майнову шкоду у розмірі 63 616,94 грн із ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак
НОМЕР_1 .
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відвід головуючого судді у справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2020 року у складі судді Кирильчука О. І. прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2021 року
прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у частині позовних вимог
до ОСОБА_3 та ПрАТ «Київський страховий дім», закрито провадження у справі у цій частині.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ЦК України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), й виходив із того, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім», а покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. У цій частині суд першої інстанції врахував відповідну судову практику Верховного Суду, зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Районний суд також указав, що у разі ліквідації страховика обов`язок
із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі її ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.
У спірних правовідносинах позивач звернувся до страхової компанії
із заявою про отримання страхового відшкодування, тобто здійснив своє волевиявлення та обрав один з можливих способів захисту свого порушеного права. Суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки розмір завданої позивачу шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, який не виплатив розмір страхового відшкодування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
про те, що у спірних правовідносинах цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак
НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім», а тому покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Апеляційний суд послався на ті самі норми матеріального права та застосував ті самі правові висновки Верховного Суду, що й суд першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд відхилив посилання апеляційної скарги щодо можливого стягнення з ОСОБА_2 різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу позивача і акцептованою страховою компанією сумою через недоведеність відповідних грошових сум.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,
що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, існує необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норми права у подібних правовідносинах, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 2, 3, 4 частини другої
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2021 року
та постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній малозначній справі
з підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,витребувано із суду першої інстанції цивільну справу
№ 489/4987/19. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2021 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження
№ 14-27цс21).
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року
№ 791/0/226-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою судді Лідовця Р. А., на підставі повідомлення судді Луспеника Д. Д.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 22 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А.,
Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях урахували судову практику Верховного Суду, сформовану у справах, які не є подібними до цієї справи. При цьому відсутній правовий висновок Верховного Суду у правовідносинах, в яких потерпіла внаслідок ДТП особа позбавлена можливості отримати страхове відшкодування через неплатоспроможність страхової компанії,
з якою винний у ДТП уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Крім того, справи про банкрутство страхових компаній тривалі у часі,
ще довше триває затвердження ліквідаційного балансу, а без цього
МТСБУ не може здійснити регламентні виплати по зобов`язанням неплатоспроможного страховика.
У даному спорі на момент вчинення ДТП транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу та яким керував ОСОБА_3 , був застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім», яке знаходиться у стані ліквідації. У травні 2019 року він отримав лист від ліквідатора страхової компанії про включення його заяви до реєстру кредиторів для отримання коштів під № 108, акцептована сума заявленої вимоги - 34 806,12 грн, проте у поданій ним заяві сума страхового відшкодування зазначена у розмірі 65 616,94 грн.
Вказує, що судами попередніх інстанцій враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відповідно до якої відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором
або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Однак, з урахуванням вищенаведених доводів касаційної скарги, наявні підстави для відступлення від указаної правової позиції з метою ефективного
та швидкого захисту права потерпілої в ДТП особи на відшкодування збитків, яке є абсолютним і не може обмежуватися, а отже, й для задоволення позову у цій справі.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 листопада 2017 року у місті Миколаєві на перехресті вулиць Троїцькій
та Космонавтів сталася ДТП за участю транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3
та транспортного засобу Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 ,
під керуваннямОСОБА_1 (а. с. 9).
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня
2017 року у справі № 3/489/2138/2017 ОСОБА_3 визнано винним
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 8).
Власником транспортного засобуMercedes-Benz Sprinter, номерний знак
НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , є ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність вказаного транспортного засобу застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» (а. с. 10).
21 листопада 2017 року ОСОБА_1 направив страховику повідомлення про подію, що може бути визнана страховою, внаслідок чого відкрита страхова справа № 712-12088.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження
№ 18-194 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням факторів, викладених
у дослідницькій частині, складає 63 870,94 грн (а. с. 18-40).
Загальними зборами акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім»
від 10 серпня 2018 року прийнято рішення про припинення товариства шляхом ліквідації у добровільному порядку.
11 вересня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про включення
до реєстру кредиторів ПрАТ «Київський страховий дім». Заяву задоволено, ОСОБА_1 включено до реєстру кредиторів за № 108, акцептована сума заявленої вимоги становить 34 806,12 грн (а. с. 44).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ПрАТ «Київський страховий дім» на момент розгляду справи судом першої інстанції не є припиненою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,
що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним
із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають
з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами
за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.