Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 607/5938/20
провадження № 61-10115 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України,
третя особа - приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 січня 2021 року у складі судді
Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), треті особи: Департамент патрульної поліції (далі - ДПП), приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), про стягнення майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17 липня 2019 року
у місті Тернополі на перехресті вулиць Тролейбусній та Степана Будного водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом СКС MOU-04MП (Mitsubishi Outlander), номерний знак НОМЕР_1 , допустив наїзд на дорожнє огородження, дерево породи ялиця та кам`яний мур, унаслідок чого уламки кам`яного муру пошкодили три припарковані транспортні засоби, у тому числі його транспортний засіб - Mercedes-Benz Vito 110 CDI, номерний знак НОМЕР_2 . Транспортний засіб СКС МОU-04МП, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 - працівник управління патрульної поліції в Тернопільській області (далі - УПП в Тернопільській області) ДПП, належить ДПП
і застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім». Про факт дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) він повідомив страхову компанію, проте ліцензію ПрАТ «Київський страховий дім» на провадження страхової діяльності анульовано. Вказану інформацію йому повідомлено також Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуги), у відповідь на адвокатський запит.
Вказував, що з метою визначення ступеню пошкодження його автомобіля
та оцінки матеріальних збитків 17 липня 2019 року у присутності представників УПП в Тернопільській області ДПП судовим експертом Мазуром М. С. було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу. 24 липня 2019 року проведено автотоварознавчу експертизу, на яку представники УПП в Тернопільській області ДПП не прибули, хоча про час
та місце її проведення повідомлялися.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 09 грудня
2019 року № 495/19, проведеного за його заявою, вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Mercedes-Benz Vito 110 CDI, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 17 липня 2019 року, становить 26 691,26 грн.
Крім того, для з`ясування можливості відшкодування матеріальної шкоди його адвокат 17 січня 2020 року надіслав на адресу Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), адвокатський запит, на який отримав відповідь від 24 січня 2020 року про те, що відсутні правові підстави для повернення залишків коштів гарантійних внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно ПрАТ «Київський страховий дім» здійснюється процедура ліквідації.
Позивач уважав, що МТСБУ не може бути належним відповідачем у даному спорі, оскільки ПрАТ «Київський страховий дім» не є його членом
та позбавлено ліцензії на всі види страхування. При цьому ДПП мав
би відшкодувати йому матеріальні збитки, проте для забезпечення реалізації рішення суду у майбутньому він зазначив відповідачем у справі ДКС України, а ДПП залучив як третю особу.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДКС України на свою користь 30 191,26 грн.
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про залучення до участі у справі ДПП в якості співвідповідача, в обґрунтування яких, посилаючись на статті 1172,
1187 ЦК України, вказував, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а тому просив стягнути з ДПП на його користь майнову шкоду у розмірі 30 191,26 грн.
Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року залучено до участі у справі ДПП в якості співвідповідача.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 15 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто
з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 майнову шкоду
у розмірі 30 191,26 грн. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції
на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ЦК України, Закону України «Про Національну поліцію»,
Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), й виходив із того, що на момент ДТП, тобто 17 липня 2019 року, водій транспортного засобу СКС МОU-04МП, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах
з ДПП.
Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускає порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи. У даній категорії
справ завдану майнову шкоду відшкодовує юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальними нормами,
що регулюють такі правовідносини є статті 1187, 1172 ЦК України (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16, провадження № 61-10121св19).
Суд першої інстанції вказав, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір
і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування
за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.
У спірних правовідносинах позивач очікував отримати страхове відшкодування від страховика ДПП - ПрАТ «Київський страховий дім», проте через анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності
з надання фінансових послуг та прийняття рішення про припинення
ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації позивач не отримав відшкодування, а тому єдиним ефективним способом судового захисту
є звернення з позовом безпосередньо до завдавача шкоди.
Суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом висновок автотоварознавчого дослідження від 09 грудня 2019 року № 495/19, складений судовим експертом Мазуром М. С. за заявою позивача, який ДПП не спростував.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ДПП залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 січня 2021 року залишено без змін. Стягнуто з ДПП 1 261,20 грн судового збору на користь держави
за подання апеляційної скарги, сплату якого було відстрочено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
про те, що у спірних правовідносинах відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду внаслідок пошкодження його транспортного засобу повинен нести ДПП, тобто власник транспортного засобу СКС МОU-04МП, номерний знак НОМЕР_1 , працівник якого керував цим транспортним засобом на момент скоєння ДТП.
Апеляційний суд указав, що страхова компанія не може відповідати
за завдану позивачу шкоду, так як з серпня 2018 року перебуває у стадії припинення, позбавлена ліцензії з надання послуг страхування, з вересня 2018 року виключена із Державного реєстру фінансових установ.
При цьому висновок автотоварознавчого дослідження від 09 грудня
2019 року № 495/19 є належним та допустимим доказом, відповідає фактичним обставинам справи й не спростований ДПП.
Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), оскільки вважав, що у цій справі встановлені інші фактичні обставини й норми правозастосування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ДПП, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,
що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів(пункти 1,
4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року у задоволенні клопотання ДПП про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу ДПП на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте аналіз оскаржуваних судових рішень
та змісту касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення
для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 607/5938/20. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження
№ 14-27цс21).
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року
№ 791/0/226-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою судді Лідовця Р. А., на підставі повідомлення судді Луспеника Д. Д.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 22 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А.,
Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ДПП мотивована тим, що на момент вчинення ДТП транспортний засіб СКС MOU-04MП, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ДПП та яким керував його працівник ОСОБА_2 , був застрахований
у ПрАТ «Київський страховий дім».
При цьому постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2019 року у справі № 607/17490/19 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, частиною другою статті 139 КУпАП.
Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), який суди невірно не застосували,
відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність
якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика
не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку
з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування
на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, вважає, що врахований судами попередніх інстанцій експертний висновок не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки у ньому
не вказано, що він підготовлений для подання до суду, він місить недостовірну інформацію, а експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 липня 2019 року о 03 год. 10 хв. у місті Тернополі на перехресті вулиць Тролейбусній та Степана Будного водій ОСОБА_2 , керуючи службовим транспортним засобом СКС MOU-04МП, номерний знак НОМЕР_1 , допустив наїзд на дорожнє огородження, дерево породи ялиця та кам`яний мур, внаслідок чого уламки кам`яного муру пошкодили припарковані транспортні засоби: Mercedes-Benz Vito 110 CDI, номерний знак НОМЕР_2 , який припаркував ОСОБА_1 ; Ford Focus, номерний знак НОМЕР_3 , який припаркував ОСОБА_3 ; Skoda Superb, номерний знак НОМЕР_4 , який припаркував ОСОБА_4 . Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2019 року у справі № 607/17490/19 закрито провадження
у справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП,
частиною другою статті 139 КУпАП (а. с. 22-24).
Власником транспортного засобу Mercedes-Benz Vito 110 CDI, номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а. с. 9).
Транспортний засіб СКС МОU-04МП, номерний знак НОМЕР_1 , яким на момент вчинення ДТП керував працівник УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_2 , належить ДПП, страховиком автомобіля на момент вчинення ДТП було ПрАТ «Київський страховий дім» (поліс № АК 9062576, строк дії
до 22 грудня 2019 року) (а. с. 11, 52).
17 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» та МТСБУ із повідомленням про ДТП, яка відбулася 17 липня 2019 року
(а. с. 10, 13).
Відповідно до листа від 19 серпня 2019 року № 3.1-04/2689 МТСБУ повідомило, що згідно з підпунктом «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ. Однак, МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім»
(а. с. 15).
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27 вересня 2018 року № 1727 постановлено виключити ПрАТ «Київський страховий дім» із Державного реєстру фінансових установ на підставі заяви товариства та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії СТ № 69 від 21 серпня 2004 року, видане товариству (а. с. 18-19).
17 та 22 липня 2019 року ОСОБА_1 направив до УПП в Тернопільській області ДПП письмове повідомлення, у якому просив забезпечити присутність представника патрульної поліції 19 та 24 липня 2019 року для проведення експертного дослідження його пошкодженого автомобіля
та визначення вартості ремонту шляхом складання відповідного висновку автотоварознавчої експертизи (а. с. 25, 26).
Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 495/19, складеного 09 грудня 2019 року судовим експертом Мазуром М. С., вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Mercedes-Benz Vito, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка мала місце 17 липня 2019 року, становить 26 691,26 грн (а. с. 27-32).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 495/19
від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 оплатив вартість проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 500,00 грн (а. с. 38).
На адвокатський запит про надання інформації щодо позбавлення ліцензії
на здійснення страхової діяльності ПрАТ «Київський страховий дім» (а. с. 16) 08 січня 2020 року Нацкомфінпослуг надала відповідь за № 79/13-9 про те,
що загальними зборами акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім»
10 серпня 2018 року прийнято рішення про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу товариства, уповноваженого на це установчими документами
(а. с. 17-18).
У відповідь на адвокатський запит до МТСБУ, у якому просилося надати інформацію про можливість відшкодування МТСБУ завданої ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 30 191,26 грн (а. с. 39), повідомлено (від 24 січня 2020 року), що МТСБУ не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантійних внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно ПрАТ «Київський страховий дім» здійснюється процедура ліквідації (а. с. 40).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ДПП підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,
що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним
із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).