Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 554/7291/19
провадження № 61-771св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову у витребуванні доказів у повному обсязі, протокольну ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про залишення без розгляду додаткових документів у повному обсязі, ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року в складі судді Тимошенко Н. В., ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині відмови у прийнятті апеляційної скарги на протокольні ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та їх дослідження, протокольну ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року про відмову у витребуванні доказу та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 10 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року - без змін.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 10 вересня 2020 року у зазначеній справі.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні його позову до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставою звільнення його з роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я, згідно з наказом (розпорядженням) від 12 липня 2019 року № 92/ос є «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року».
На запит Полтавського апеляційного суду Комунальне підприємство «3-тя міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (далі - КП «3-тя міська клінічна лікарня Полтавської міської ради») надало суду «Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 28 грудня 2019 року, який був приєднаний до матеріалів справи.
Проте після розгляду справи з інформації, наданої Управлінням Держпраці у Полтавській області від 21 квітня 2021 року за № 16-л500/01/15-04/269 та КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 24 квітня 2021 року за № 1549/01.6, йому стали відомі обставини, які він вважає нововиявленими, а саме:
1) «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року» який згідно з наказом (розпорядженням) від 12 липня 2019 року № 92/ос був підставою для звільнення, не передбачений чинним законодавством, КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» не оформлювався, не складався. В архіві такого документа немає і отримати його копію неможливо. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини 24 квітня 2021 року. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 24 квітня 2021 року за № 1549/01.6;
2) 12 липня 2019 року його звільнили з посади на підставі «Висновку медичної комісії від 21 червня 2019 року», який не складався, не оформлювався і не передбачений чинним законодавством;
3) Висновки ЛКК та МСЕК за 2019 рік, протоколи лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на його робочому місці до Управління Держпраці у Полтавській області не надавались. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини 24 квітня 2021 року. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист Управління Держпраці у Полтавській області від 21 квітня 2021 року за № 16-л500/01/15-04/269;
4) У 2017-2019 роках категорії працівників відповідно до штатного розпису, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, «Списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам», «Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду» складені без надання протоколів лабораторних досліджень, що є порушенням «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246. Дата встановлення цієї нововиявленої обставини - 24 квітня 2021 року. Доказом, що підтверджує наявність цієї нововиявленої обставини є лист Управління Держпраці у Полтавській області від 21 квітня 2021 за № 16-л500/01/15-04/269.
25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про доповнення обґрунтування вимог про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій вказав, що законність звільнення має бути доведена саме роботодавцем і є неприпустимим перекладання на працівника обов`язку щодо доказуванню законності його звільнення. При цьому вказував, що інформація, зазначена в листах Управлінням Держпраці у Полтавській області від 21 квітня 2021 року за № 16-л500/01/15-04/269 та КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 24 квітня 2021 року за №1549/01.6, існувала на час розгляду справи, проте не була йому відома, істотно впливає на вирішення справи, потребує дослідження і пов`язана з документом, який був підставою для його звільнення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 17 листопада 2021 року, заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
При цьому протокольними ухвалами Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його клопотань про витребування та дослідження доказів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на протокольні ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову в задоволенні клопотань про витребування та дослідження доказів відмовлено з тих підстав, що ухвали, занесені до журналу судового засідання, не є окремими процесуальними документами, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, а тому відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України не підлягають оскарженню окремо від судового рішення.
Протокольною ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у витребуванні доказу з тих підстав, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, не надавав оцінку вказаному доказу.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
11 січня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на протокольну ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову у витребуванні доказів у повному обсязі, протокольну ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про залишення без розгляду додаткових документів у повному обсязі, ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині відмови у прийнятті апеляційної скарги на протокольні ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та їх дослідження, протокольну ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року про відмову у витребуванні доказу та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги заявника зводяться до таких аргументів.
Щодо оскарження протокольних ухвал суду першої інстанції від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та їх дослідження.
Заявник зазначає, що він не зміг самостійно отримати документ під назвою «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року», який став підставою для його звільнення, а надані на його запити відповіді відповідача підтвердили обставину, що такого висновку не існує, що має наслідком безпідставність його звільнення. Таким чином ним була виявлена обставина, яка існувала на час розгляду справи, проте не була йому відома, оскільки була прихована відповідачем від суду та нього, а лікарня, де він проходив періодичний медичний огляд, не видавала «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року» і такий документ у відповідача відсутній. Проте суд першої інстанції замість захисту його гарантованих Конституцією прав і свобод протокольною ухвалою, без будь-яких обґрунтувань та посилань на норми чинного законодавства, відмовив у задоволенні клопотання про витребування та дослідження доказів, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.
Ухвала про відмову у витребуванні доказів унеможливлює подальше встановлення обставин цієї справи, пов`язаних з існуванням (відсутністю) документа під назвою «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року», який став підставою для його звільнення, перешкоджає встановленню наявності (відсутності) законної підстави для звільнення.
Під час вирішення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами він подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджували факт відсутності такого документа як «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року», але суд, без зазначення будь-яких обґрунтувань, протокольною ухвалою залишив без розгляду подані ним документи, чим позбавив його права на подання доказів.
Постановляючи оскаржувані ухвали, суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 148/2383/19 та від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17, не забезпечив докази, які мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував усіх обставин справи на які посилався заявник, та не перевірив ці обставини доказами, чим порушив вимоги статей 116, 213, 228 та 229 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення
Заявник посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не забезпечив докази, які мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував усіх обставин справи, на які він посилався, і не перевірив ці обставини доказами, позбавив заявника права надати відповідні докази (відмовив у їх витребуванні та дослідженні), чим створив перешкоди у використанні доступних засобів захисту, обмежив його права на доступ до суду і правосуддя. Залишаючи без задоволення заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд не мотивував своїх висновків та, безпідставно відмовивши у задоволенні поданих ним клопотань, порушив його право на доступ до правосуддя та судовий захист, не з`ясувавши обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Щодо оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині відмови у прийнятті апеляційної скарги на протокольні ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та їх дослідження.
Заявник зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційний суд не застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме пункт 1 частини першої та частину другу статті 258, частини четверту, п`яту та восьму статті 259 ЦПК України.
Також суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши норми частини першої статті 353 ЦПК України, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18, від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19, від 05 лютого 2019 року у справі № 903/381/18, від 05 січня 2021 року у справі № 1718/2-а-834/11.
Щодо оскарження протокольної ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року про відмову у витребуванні доказу
Заявник вказує на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 148/2383/19 та від 16 червня 2021 року в справі № 522/23110/17, у результаті чого, без належного мотивування, дійшов помилкового висновку про відмову у витребуванні доказу.
Щодо оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року
При ухваленні вказаної постанови апеляційний суд порушив вимоги частини першої статті 213, частини першої статті 228 та частини першої статті 229 ЦПК України, не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17, не забезпечив і не дослідив докази, які мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував обставин, на які посилався заявник у поданій до суду заяві і не перевірив ці обставини доказами.
Щодо вирішення питання про відвід члена колегії - судді Полтавського апеляційного суду Обідіної О. І.
02 листопада ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду подано заяву про відвід судді Обідіної О. І., однак вказаний відвід у порядку, передбаченому ЦПК України, вирішено не було.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2022 року АТ «Укрзалізниця» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Установлено, що усерпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів мотивовані відсутністю з боку роботодавця порушень трудового законодавства при здійсненні процедури звільнення позивача із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 10 вересня 2020 року у зазначеній справі.
Під час вирішення заяви ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції такі клопотання:
- 25 травня 2021 року - про витребування у відповідача доказів, зокрема, оригіналу документа - «Висновок медичної комісії від 21 червня 2019 року», який зазначений у наказі (розпорядженні) виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 12 липня 2019 року № 92/0с як підстава для його звільнення (том 3, а. с. 214-215);
- 25 травня 2021 року - про дослідження доказів, які є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами;
- 23 липня 2021 року - про приєднання до матеріалів справи доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та їх дослідження.
Протокольними ухвалами Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року у задоволені клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів та їх дослідження відмовлено, а документи, долучені до клопотання від 23 липня 2021 року, залишені без розгляду.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою від 27 липня 2021 року, постановленою по суті вирішення заяви, та з протокольними ухвалами від 27 липня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року, постановленої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Цією ж ухвалою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження протокольних ухвал Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів та їх дослідження.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання, в якому просив витребувати у відповідача оригінал «Висновку медичної комісії від 21 червня 2019 року», який зазначений у наказі (розпорядженні) виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 12 липня 2019 року № 92/0с як підстава для його звільнення (том 4, а. с. 7-10).
Протокольною ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у витребуванні доказу з тих підстав, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, не надавав оцінку вказаному доказу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 27 липня 2021 року - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Межі розгляду справи судом
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Тлумачення частини другої статті 17, пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.
За матеріалами справи протокольні ухвали суду першої інстанції від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та їх дослідження в апеляційному порядку по суті не переглядалися, а тому вони не можуть бути оскаржені в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
З огляду на це касаційне провадження у зазначеній справі в частині оскарження протокольних ухвал суду першої інстанції від 27 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів та їх дослідження підлягає закриттю на підставі статті 396 ЦПК України.
Що стосується протокольної ухвали апеляційного суду від 17 листопада 2021 року про відмову у витребуванні доказу, то скарга на таку ухвалу включена до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, винесеної по суті вирішення спору, в цьому випадку заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому така відповідно до частини другої статі 406 ЦПК України переглядається разом із постановою.