Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 242/1888/20
провадження № 61-1656св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Селидівська міська рада Донецької області,
треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року у складі судді Капітонова В. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Баркова В. М., Принцевської В. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради Донецької області, треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Селидівської міської ради Донецької області, треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.
Позов мотивований тим, що рішенням Селидівської міської ради Донецької області від 25 вересня 2019 року № 7/48-1473 було надано дозвіл на установку групи тимчасових споруд в місті Селидове біля міського ринку ФОП ОСОБА_3 та зобов`язано його у 10-денний строк укласти договір особистого строкового сервітуту строком на 2 роки 11 місяців з оплатою у розмірі 2 483,85 грн щомісяця та після установки групи тимчасових споруд подати до виконкому міської ради заяву за визначеною формою.
Крім того, рішенням Селидівської міської ради від 25 вересня 2019 року № 7/48-1474 було надано дозвіл на установку групи тимчасових споруд в місті Селидове біля міського ринку ФОП ОСОБА_2 та зобов`язано його в 10-денний строк укласти договір особистого строкового сервітуту строком на 2 роки 11 місяців з оплатою у розмірі 2 483,85 грн щомісяця та після установки групи тимчасових споруд подати до виконкому міської ради заяву за визначеною формою.
Зазначені земельні ділянки у власність чи користування третім особам по справі не надавались. Позивач вважає, що ухвалені відповідачем рішення від 25 вересня 2019 року не можна вважати законними, оскільки за відсутності рішення про надання земельної ділянки у власність або користування, юридична або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності.
При цьому позивач вважає, що оскаржені ним рішення Селидівської міської ради Донецької області порушують його права, оскільки він є власником земельної ділянки площею 0,1226 га, кадастровий номер 1413800000:03:010:0045, за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує з тими ділянками, на яких вищевказаними рішеннями було надано дозвіл ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 на розміщення тимчасових споруд і він також заінтересований в отриманні цих земельних ділянок для провадження своєї підприємницької діяльності.
Позивач просив суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення Селидівської міської ради Донецької області від 25 вересня 2019 року № 7/48-1473 про надання дозволу на установку групи тимчасових споруд в місті Селидове біля міського ринку ФОП ОСОБА_3 та від 25 вересня 2019 року № 7/48-1474 про надання дозволу на установку групи тимчасових споруд в місті Селидове біля міського ринку ФОП ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав відповідачем. Крім того, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 спірні земельні ділянки у користування не передавались, оскільки рішення про надання дозволу на установку групи тимчасових споруд не породжує таке право, а позивач, в свою чергу, із заявами, пов`язаними із виділенням у користування йому цих земельних ділянок до Селидівської міської ради Донецької області не звертався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Селидівського міського суду Донецької області.
21 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 918/633/16.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що оскарженими рішеннями органу місцевого самоврядування порушені права позивача. Суди дійшли помилкового висновку стосовно правомірності встановлення тимчасових споруд.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
У квітні 2021 року ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на підставі договору дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області 24 квітня 2019 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1226 га, кадастровий номер: 1413800000:03:010:0045. Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який сформований 25 квітня 2019 року (а. с. 13, 14).
Рішенням Селидівської міської ради від 25 вересня 2019 року № 7/48-1473 надано дозвіл ФОП ОСОБА_3 на установку групи тимчасових споруд (торговельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності в місті Селидове біля міського ринку. Зобов`язано ОСОБА_3 у 10-денний строк укласти договір особистого строкового сервітуту строком на 2 роки 11 місяців з оплатою у розмірі 2 483,85 грн щомісячно. Після установки групи тимчасових споруд (торговельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності в місті Селидове біля міського ринку подати до виконкому міської ради заяву за визначеною формою (а. с. 8, 9).
Рішенням Селидівської міської ради від 25 вересня 2019 року № 7/48-1474 надано дозвіл ФОП ОСОБА_2 на установку групи тимчасових споруд (торговельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності в місті Селидове, біля міського ринку. Зобов`язано ОСОБА_2 у 10-денний строк укласти договір особистого строкового сервітуту строком на 2 роки 11 місяців з оплатою у розмірі 2 483,85 грн щомісячно. Після установки групи тимчасових споруд (торговельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності в місті Селидове біля міського ринку подати до виконкому міської ради заяву за визначеною формою (а. с. 10, 11).
Згідно листа Селидівської міської ради Донецької області від 15 жовтня 2019 року за № 02-16/4-1372 ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 земельні ділянки у місті Селидове біля міського ринку у власність чи користування не надавалися (а. с. 12).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.