Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 334/1998/18
провадження № 61-21366св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа - Хортицький районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року у складі судді Гнатюка О. М.
та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
ОСОБА_2 , третя особа - Хортицький районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про оспорювання батьківства.
Позовну заяву мотивовано тим, що восени 2002 року ОСОБА_1 почав зустрічатися з відповідачкою.
14 лютого 2003 року вони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадського стану Хортицького районного управління юстиції
м. Запоріжжя.
У період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі актів громадянського стану про народження було зроблено запис від 15 липня 2003 року № 571, та Відділом реєстрації актів громадянського стану Хортицького районного управління юстиції м. Запоріжжя видано свідоцтво про його народження.
Зазначав, що був впевнений, що він є біологічним батьком дитини
Вказував, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 16 червня 2010 року шлюб між ними було розірвано.
У 2011 році після припинення шлюбу ОСОБА_4 звернулася
до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про стягнення
з позивача аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менш 30 % прожиткового мінімуму.
Вказував, що у 2013 році відповідачка заявила його матері про те, що ОСОБА_3 не його син, а вона не його бабуся. Така поведінка ОСОБА_2 поставила під сумнів факт його батьківства стосовно сина ОСОБА_3 .
Відповідачка пообіцяла припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, також він припинив матеріально допомагати колишній дружині. Проте йому стало відомо, що відповідачка не дотримала своєї обіцянки, у зв`язку з чим у нього з`явилась заборгованість за аліментами.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
-виключити відомості про нього як батька ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- внести відповідні зміни у свідоцтво про народження дитини та до актового запису від 15 липня 2003 року № 571.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не спілкується з дитиною, не виплачує аліментів, не бере участі у вихованні дитини.
Вказувала, що син ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно нього.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виключено з актового запису від 15 липня 2003 року № 571 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про
ОСОБА_1 , записаного батьком дитини.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на момент народження дитини у шлюбі вважав себе біологічним батьком дитини. Зазначений факт також підтверджується тим, що при поданні до суду позову позивач просив призначити судово-генетичну експертизу. Оскільки спір щодо відсутності біологічного споріднення виник після набрання чинності Сімейним кодексом України, тому суд першої інстанції вважав,
що не підлягають застосуванню строки позовної давності, передбачені статтею 56 КпШС України. Відповідно до висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Запорізький НГДЕКЦ МВС України)
від 19 травня 2020 року № 8-354 ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ураховуючи зазначене, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження відомостей про батьківство дитини підлягають задоволенню.
Задоволення первісних вимог щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батьківство дитини виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, оскільки права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від батьків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року
в даній справі в частині правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини змінено, викладено мотивувальну частину рішення
в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами про обізнаність ОСОБА_1 про те, що він не є батьком дитини в момент реєстрації народження дитини. Оскільки жодним наданим відповідачем доказом не підтверджується обізнаність ОСОБА_1 про те, що в момент подачі заяви про реєстрацію народження дитини йому було відомо чи він міг обґрунтовано допускати, що не є біологічним батьком цієї дитини, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для відмови в задоволенні первісного позову з підстав визначених частиною другою статті 56 КпШС України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, для задоволення первісних позовних вимог про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та наявності підстав для відмови у задоволенні зустрічного повозу, проте апеляційний суд не погодився з наведеними в мотивувальній частині рішення підставами для задоволення позову та застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 136 СК України замість положень статті 56 КпШС України.
Відповідно до висновку експерта Запорізького НГДЕКЦ МВС України
від 19 травня 2020 року № 8-354 ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про позивача за первісним позовом було виключено з актового запису про народження дитини, тому суд першої інстанції правильно вважав, що підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, заявлені до особи, що не є батьком дитини, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що спірний актовий запис № 571, відповідно до якого батьком дитини записано ОСОБА_1 , здійснено 15 липня 2003 року,
а річний строк, встановлений статтею 56 КпШС України, закінчується
15 липня 2004 року, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України в редакції від 01 січня 2004 року.
Вважає, що суди безпідставно послалися на експертний висновок
від 19 травня 2020 року, яким виключена біологічна спорідненість
ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, як на єдиний доказ, на підставі якого позивач достовірно довідався про своє батьківство та про походження сина не від нього, обґрунтовуючи таким доказом початок перебігу строку на оспорювання батьківства. Вказує, що ОСОБА_1 принаймні з 2013 року, з часу, коли позивач довідався, що може і не бути біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , не робив нічого для встановлення дійсних фактів.
Вказує, що апеляційний суд, порушивши принцип змагальності сторін, поклав у своє рішення доказ, який запросив самостійно - цивільну справу № 0827/2-2338/2011, яка розглядалася Шевченківським районним судом
м. Запоріжжя, про стягнення аліментів. Обставини, які містилися
в процесуальних документах зазначеної справи, були встановлені на користь позивача за первісним позовом та не в сукупності з іншими доказами у цій справі.
Суди попередніх інстанцій не врахували майнові інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 в частині мати право на достатній розвиток та життя за рахунок накопичених аліментів, які позивач мав своєчасно сплатити.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб 14 лютого 2003 року. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня
2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня
2011 року у справі № 0827/2-2338/2011 позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів щомісячно до повноліття дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 28 жовтня 2021 року, складеного Хортицьким відділом державної виконавчої служби
у м. Запоріжжі, ОСОБА_1 має заборгованість за виконавчим листом
від 22 липня 2011 року № 2-2338 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір якої станом на 14 червня 2021 року складає 169 374,64 грн.
Відповідно до висновку експерта Запорізького НГДЕКЦ МВС України
від 19 травня 2020 року № 8-354 ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 .
З метою повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року
з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя витребувано матеріали цивільної справи № 0827/2-2338/2011, як такі, що можуть містити інформацію щодо предмета доказування у цій справі.
На виконання вищезазначеної ухвали Шевченківським районним судом
м. Запоріжжя було направлено до Запорізького апеляційного суду оригінал витребуваної цивільної справи на 22 аркушах.
Дослідивши матеріали витребуваної справи, апеляційний суд встановив, що позовна заява про стягнення аліментів, підписана ОСОБА_2 , має такий зміст: «14.02.2003 року я зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 . Реєстрація шлюбу відбулась у відділі РАЦС Хортицького району м. Запоріжжя. 14.06.2003 року від шлюбу у нас народився син - ОСОБА_3 ».