Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 454/3550/18
провадження № 61-912св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , та чоловік ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно -квартиру АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом є вони, позивачі, та відповідач. Всі троє спадкоємців зареєстровані за місцем відкриття спадщини, а відтак кожний з них має право на 1/3 частку спадкового майна.
У шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони звернулися у нотаріальну контору для оформлення спадкових прав та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна кожна. Інша 1/3 частка спадкового майна залишилася ОСОБА_3 неуспадкованою.
Так як відповідач пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини, у квартирі на час смерті спадкодавця не проживала, хоча фактично там зареєстрована, позивачі вважали, що мають право на неуспадковану частку спадкового майна ОСОБА_3 у рівних частках.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ними в рівних частках за кожною право власності на 1/3 частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у рівних частках за кожною, право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,9 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю тих обставин, що хоча відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі, яка входить до спадкової маси, однак постійно не проживала зі спадкодавцем, у тому числі на момент відкриття спадщини, так як перебувала та перебуває у Республіці Польща, додому приїздила періодично на короткий час. ОСОБА_3 у строк, визначений статтею 1270 ЦК України, не звернулася до нотаріуса чи до консульської установи України у Республіці Польща за оформленням спадкових прав. Тому відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України вона вважається такою, що не прийняла спадщину, а позивачі відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо судового збору.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції передчасно розпорядився правом відповідача ОСОБА_3 на частку у спадщині.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року (глава 10, пункт 3.22), Методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтва про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (підп. 3.3 п. 3 розд. 1 ч. ІІ) наведено примірний перелік документальних доказів вступу в управління чи володіння спадковим майном, якими є серед іншого запис у паспорті спадкоємця або у будинковій книзі, який підтверджує реєстрацію постійного місця проживання спадкоємця у спадковому будинку (квартирі).
Отже, згідно з цим правилом, якщо спадкоємець знає про відкриття спадщини, не заявляє про свою відмову від спадщини, то цим він висловлює свій намір прийняти спадщину.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна. Отже, визнання права власності за іншими особами в цьому випадку є неприпустимим та суперечить Книзі шостій ЦК України.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 періодично приїздила з Республіки Польща, тому 1/3 частки спадкового майна необхідно рахувати за нею.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив чинність довіреності від 07 червня 2018 року, якою ОСОБА_2 уповноважувала ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на представлення її інтересів у адміністративних, судових та інших органах, пов`язаних із спадковими правами, господарськими та здійснення захисту її прав.
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 08 жовтня 2019 року довіреність від імені ОСОБА_2 від 07 червня 2018 року припинена.
Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача ОСОБА_2 без поважних причин або неповідомлення нею про причини неявки, суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за умови непроживання відповідача у спірній квартирі на момент відкриття спадщини апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 1272 ЦК України. Відсутність відповідача у спірній квартирі зумовлена її проживанням у Республіці Польща.
Реєстрація місця проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини сама по собі не може свідчити про своєчасність прийняття спадщини відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України. Перебуваючи за кордоном, відповідач могла звернутися до консульської установи України в Республіці Польща для подання заяви про прийняття спадщини у визначений законодавством України строк, однак цього не зробила.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2021 року, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , заперечувала проти доводів заявника, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, витребувано з Сокальського районного суду Львівської області цивільну справу № 454/3550/18.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на житлове приміщення від 02 січня 1991 року, реєстраційним посвідченням від 19 березня 1992 року, довідкою від 11 червня 2018 року № 4677.
З технічного паспорта вбачається, що загальна площа указаної квартири становить 49,9 кв. м, житлова площа - 30,1 кв. м.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. До спадкової маси входить квартира АДРЕСА_1 .
У спадковій квартирі зареєстровані дружина ОСОБА_4 ОСОБА_2 та його дві дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_3
16 вересня 2017 року у приватного нотаріуса Сокальського нотаріального округу Сироїд Г. І. зареєстрована спадкова справа за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4
06 червня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_2
07 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/3 частці спадкової квартири кожна.
З довідки ОСББ «Заполяр`я» від 18 вересня 2017 року №18/09-1 встановлено, що ОСОБА_4 до дня смерті проживав та був зареєстрований на АДРЕСА_1 . На день його смерті з ним були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суди встановили, що спадкоємець ОСОБА_3 не оформила своїх спадкових прав на 1/3 частку у квартирі. Проте ОСОБА_3 зареєстрована в указаній квартирі, що підтверджується довідкою ОСББ «Заполяр`я» від 18 вересня 2017 року № 18/09 (а. с. 158, зворот, а. с. 177).
ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації на АДРЕСА_1 , що встановлено актами від 18 вересня 2017 року та від 06 червня 2018 року.
Також під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 перебувала за кордоном з 02 березня 2015 року. На територію України вона приїздила 23 листопада 2016 року та перебувала до 02 грудня 2016 року. Вдруге ОСОБА_3 прибула в Україну 08 вересня 2017 року о 10.27 год. та виїхала за кордон того ж дня о 23.04 год. Надалі ОСОБА_3 перебувала в Україні: з 11 липня 2019 року до 13 липня 2019 року; з 19 серпня 2019 року до 21 серпня 2019 року; з 06.57 год. 29 серпня 2019 року до 22.56 год. 29 серпня 2019 року та з 07 жовтня 2019 року до 10 жовтня 2019 рокую. Ці обставини підтверджено інформацією, наданою Державною прикордонною службою України (відповідь від 25 лютого 2020 року № 0-13/39/2020).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 у справі № 367/7387/16-ц (провадження № 61-22214св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-114св20), від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17 (провадження № 61-16510св18) та постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 444/2909/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.