Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 313/181/21
провадження № 61-20039св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2021 року
у складі судді Нагорного А. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2019 року між банком та
ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 12 500 грн. У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 14 січня 2021 року має заборгованість у розмірі 16 000,24 грн, яка складається з: 15 514,69 грн - заборгованість за тілом кредиту; 485,55 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням прав та інтересів банку.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 25 липня 2019 року у розмірі 16 000,24 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що 25 липня 2019 року між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, проте банком не надано доказів наявності кредитної заборгованості, так як у наданих розрахунках зазначено, що за поточним тілом кредиту заборгованість відсутня. Також на підтвердження своїх вимог банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у ПриватБанку, які не містять підпису відповідачки, тому вони є складовою кредитного договору. Суд, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), вказав, що вони не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, так як заява не містить умов про розмір процентів та неустойки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення,
а рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2021 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність і розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів. Щодо наданих банком як на підтвердження своїх вимог витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідачки, суд апеляційної інстанції, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), вказав, що вони не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, так як заява не містить умов про розмір процентів та неустойки. Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, вимог щодо повернення заборгованості за поточним тілом кредиту позивачем не заявлено, оскільки така заборгованість відсутня,
а вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками не можуть бути задоволені оскільки умови, що до нарахування вказаної заборгованості не визначені в анкеті-заяві від 25 липня 2019 року та у паспорті споживчого кредитування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктом а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
та витребувано її матеріали з Веселівського районного суду Запорізької області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2021 року справу за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року касаційне провадження у вищевказаній справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 393/126/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк»
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року касаційне провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпоновлено у зв`язку із тим, що обставини, за яких касаційне провадженні у справі було зупинено, відпали.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що банком не доведено укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування. Відсутність підпису позичальниці на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними, а також відсутності між сторонами договірних правовідносин та наявності заборгованості за кредитом.
Крім анкети-заяви, відповідачка також підписала паспорт споживчого кредиту, а тому ознайомлена з основними умовами кредитування
з використанням кредитної картки. Користування відповідачкою кредитним коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою
по картковому рахунку, з якої слідує, що відповідачка користувалася кредитними коштами, а також частково погашала заборгованість, при цьому відповідачкою використано кредитних коштів на суму 34 546,19 грн,
а погашено лише 26 681,11 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної
скарги - безпідставними. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту не є належним та допустимим доказом
на підтвердження існування заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня,
а нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту здійснено банком шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту через відсутність такої заборгованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 липня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 12 500 грн.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 14 січня 2021 року за розрахунком банку має заборгованість у розмірі 16 000,24 грн, яка складається з: 15 514,69 грн - заборгованість за тілом кредиту; 485,55 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.