ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2а/0570/4879/2011
адміністративне провадження № К/9901/40553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабіч С.І. від 27 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Василенко Л.А., Компанієць І.Д. від 14 червня 2017 року у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Бахмут-Інвест" до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне виробничо-комерційне підприємство "Бахмут-Інвест" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (яку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №941 перейменовано у Бахмутську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0000822342/0, №0000832342/0, №0000842342/0, від 31 грудня 2010 року №0000822342/1, №0000832342/1, №0000842342/1, №0000882342/1 від 09 березня 2011 року №0000332342, рішення Артемівської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області від 31 грудня 2010 року №42365/10/25-013-5 та рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 09 березня 2011 року №4269/10/25-113-5.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "Стройтранс ЛТД", ТОВ "Альта-Мир", ТОВ "Відродження", ТОВ "ЮВК-Центр", ТОВ "Укримидж-Восток", ТОВ "Хімагроконтинент груп ЛТД", ТОВ Монтажтехноспецсервіс", ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Денді Метал"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02 листопада 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2010 року №0000822342/0, №0000832342/0, №0000842342/0; від 31 грудня 2010 року №0000822342/1, №0000832342/1, №0000842342/1, №0000882342/1 та від 09 березня 2011 року №0000332342 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині судові рішення залишено без змін.
При цьому, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на недослідження судами обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ "Стройтранс ЛТД", ТОВ "Альта-Мир", ТОВ "Відродження", ТОВ "ЮВК-Центр", ТОВ "Укримидж-Восток", ТОВ "Хімагроконтинент груп ЛТД", ТОВ Монтажтехноспецсервіс", ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Денді Метал"), а саме: можливостей контрагентів щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані, руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, а також реєстрації та перебування контрагентів в стані платників податку на додану вартість на час укладення та виконання спірних господарських операцій, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту; наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Крім того, Вищий адміністративний суд України зауважив на необхідності перевірки доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, на підставі яких формувались податкові вигоди, й тверджень позивача про вилучення у нього правоохоронними органами в межах розгляду кримінальної справи №129-31061 первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами.
За наслідками повторного розгляду справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено й скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0000822342/0, №0000832342/0, №0000842342/0, від 31 грудня 2010 року №0000822342/1, №0000832342/1, №0000842342/1, №0000882342/1 та від 09 березня 2011 року №0000332342.
Застосувавши положення підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV), дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та ТОВ "Стройтранс ЛТД", ТОВ "Альта-Мир", ТОВ "Відродження", ТОВ "ЮВК-Центр", ТОВ "Укримидж-Восток", ТОВ "Хімагроконтинент груп ЛТД", ТОВ Монтажтехноспецсервіс", ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Денді Метал" фактично проведені та належним чином документально оформлені; Підприємством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентом своїх зобов`язань й були оформлені у відповідності до вимог законодавства, наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагента.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 13 вересня 2010 року по 18 листопада 2010 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01 липня 2007 року по 31 липня 2007 року, 01 вересня 2007 року по 30 вересня 2007 року, 01 жовтня 2007 року по 31 жовтня 2007 року, 01 листопада 2007 року по 30 листопада 2007 року, 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року, 01 лютого 2008 року по 29 лютого 2008 року, 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року, 01 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року, 01 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року, 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року, 01 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої складено акт від 26 листопада 2010 року за №3673/23/25098497, в якому, в свою чергу, зазначено про завищення позивачем податкового кредиту, чим порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР у наступних звітних періодах: червень 2007 року - у сумі ПДВ 43 890,00 грн., липень 2007 року - 24 088,00 грн., вересень 2007 року - 7 133,00 грн., жовтень 2007 року - 10926,00 грн., листопад 2007 року - 5 956,00 грн., грудень 2007 року - 52 728,00 грн., січень 2008 року - 70 727,00 грн., лютий 2008 року - 33 876,00 грн., березень 2008 року - 5 970,00 грн., квітень 2008 року - 790,00 грн., червень 2008 року - 11 388,00 грн., серпень 2008 року - 3 464,00 грн., вересень 2008 року - 21 964,00 грн., жовтень 2008 року - 6 212,00 грн., грудень 2008 року - 23 598,00 грн., травень 2009 року - 1 084,00 грн., червень 2009 року - 11 789,00 грн., липень 2009 року - 1 662,00 грн., вересень 2009 року - 3 763,00 грн., жовтень 2009 року - 3 919,00 грн., листопад 2009 року - 576,00 грн., грудень 2009 року - 3 186,00 грн., січень 2010 року - 7 434,00 грн.
Також, в порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР:
- завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 148 644,00 грн.;
- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у наступних звітних податкових періодах на загальну суму 172 118,00 грн.: 2008 рік - всього 136 932,00 грн., а саме: по податковим деклараціям по податку на додану вартість за січень 2008 року - у сумі 28 466,00грн., за лютий 2008 року - у сумі 33 876,00грн., за березень 2008 року - у сумі 8 303,00 грн., за квітень 2008 року - у сумі 5 875,00 грн., за травень 2008 року - у сумі 6 603,00 грн., за липень 2008 року - у сумі 18 574,00 грн., за вересень 2008 року - у сумі 16 457,00 грн., за жовтень 2008 року - у сумі 14 568,00 грн., за грудень 2008 року - у сумі 4 210,00грн.; 2009 рік - всього 26 173,00 грн., у тому числі: по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень 2009 року - у сумі 6 950,00грн., за квітень 2009 року - у сумі 2 018,00грн., за травень 2009 року - у сумі 1 075,00грн., за червень 2009 року - у сумі 11 269,00 грн., за жовтень 2009 року - у сумі 1 957,00грн., за грудень 2009 року - у сумі 2 904,00грн.; 2010 рік - всього 9 013,00грн., з них: по податковим деклараціям з податку на додану вартість за січень 2010 року - у сумі 3 274,00грн., за лютий 2010 року - у сумі 941,00грн., за березень 2010 року - у сумі 4 199,00грн., за травень 2010 року - у сумі 399,00грн., за червень 2010 року - у сумі 200,00 грн.;
- завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену та отриману з бюджету по податковим деклараціям, які перевірені до моменту порушення кримінальної справи від 26 січня 2009 року №129-31061 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 15 частина 2, статтею 191 частина 4, статтею 212 частина 1, статтею 366 частина 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) по факту замаху шляхом зловживання своїм службовим становищем на заволодіння грошовими коштами з державного бюджету у великому розмірі, на загальну суму 14 384,00 грн. (по податковим деклараціям по податку на додану вартість за січень 2008 року - у сумі 870,00 грн. (отримано 19 червня 2008 року), за березень 2008 року - у сумі 6 288,00 грн. (отримано 15 жовтня 2008 року), за вересень 2008 року - у сумі 7 226,00грн. (отримано 16 серпня 2010 року));
- порушення підпунктів 7.7.3, 7.7.7 "а", 7.7.2 "а" пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню по податковій декларації за грудень 2007 року у сумі податку на додану вартість 558,00 грн. та по податковій декларації за серпень 2009 року у сумі податку на додану вартість 1 248,00 грн.