ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2022 року
м. Київ
справа № 820/4217/18
касаційне провадження № К/9901/9431/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 (головуючий суддя - Бабаєв А.І.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Спаскін О.А., судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О.)
у справі № 820/4217/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000731305 від 11.05.2018 та №0000791305 від 11.05.2018, а також рішення №ЕВ-000114-13-05-01 від 11.05.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані акти індивідуальної дії ГУ ДФС у Харківській області прийнято без урахування приписів чинного законодавства. На думку позивача, відповідач неправильно застосував положення статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та неправомірно не врахував лізингові платежі та відсотки по лізинговим платежам на загальну суму 5501955,63 грн до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові повідомлення-рішення №0000731305 від 11.05.2018, №0000791305 від 11.05.2018 та рішення №ЕВ-000114-13-05-01 від 11.05.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Харківській області прийняті правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягають.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що оформлення лізингових договорів та отримання за ними в лізинг сільськогосподарської техніки здійснювалося позивачем з метою її використання в господарській діяльності, а не в цілях подальшого відчуження. Договір лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв`язку з чим, лізингові платежі є фактично витратами на оренду майна, що використовується в господарській діяльності, та правомірно були віднесені позивачем до складу витрат звітного податкового періоду.
Верховний Суд ухвалою від 15.04.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої оформлено актом № 1463/20-40-13-05-10/2753924937 від 17.04.2018 (надалі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено:
- пункти 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується самозайнятими особами за результатами річного декларування, на 996769,56 грн, в тому числі за 2015 рік занижено в сумі 122413,01 грн, за 2016 рік занижено в сумі 608411,01 грн, за 2017 рік занижено в сумі 265945,54 грн;
- пункти 177.2, 177.4 статті 177, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено військовий збір, що сплачується самозайнятими особами за результатами річного декларування, на 82529,33 грн, в тому числі за 2015 рік занижено на 9666,28 грн, за 2016 рік занижено на 50700,92 грн та за 2017 рік занижено на 22162,13 грн;
- пункт 2 частини першої статті 7, частину першу статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-Vl "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено показник "Сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу" всього на суму 297794,84 грн, у тому числі за 2015 рік занижено на 84184,85 грн, за 2016 рік занижено на 91099,34 грн, за 2017 рік занижено на 122510,65 грн.
На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000731305 від 11.05.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 996769,56 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 249192,39 грн, а всього на суму 1245961,95 грн.
- податкове повідомлення-рішення №0000791305 від 11.05.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 82529,33 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20632,33 грн, а всього на суму 103161,66 грн.
- рішення №ЕВ-000114-13-05-01 від 11.05.2018 про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 297794,84 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 29779,48 грн.
Оскаржувані рішення прийнято відповідачем за результатом аналізу правомірності включення позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрат на придбання сільгосптехніки, а саме лізингових платежів та відсотків по лізинговим платежам.
Так, позивачем укладено договір фінансового лізингу з ПАТ КБ "Приватбанк" №DNH2FLO06542 від 22.12.2014 на постачання майна, а саме комбайна зернозбирального New Holland CSX 6090, жатки зернової зернозбирального New Holland 24 GHVF (24ft), візка для транспортування Bicchi.
За умовами зазначеного договору ПАТ КБ "Приватбанк" придбаває у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НОВОФАРМ", а потім передає позивачу (Лізингоотримувачу), а позивач (Лізингоотримувач) приймає від банка у платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність майно відповідно до специфікації (пункт 1.1 договору фінансового лізингу).
Також, умовами договору фінансового лізингу сторонами встановлена сплата авансу в рахунок оплати вартості майна (пункт 1.4), після сплати якого майно від банку передається в користування лізингоотримувача - пункти 1.5-1.6.
Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу №DNH2FLO06542 від 22.12.2014 встановлено, що протягом усього терміну дії договору майно є власністю банка, а умовами переходу такого права від банку до позивача (Лізингоотримувача) є сплата банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за договором (пункт 4.3). У випадку переходу права власності на майно до лізингоодержувача, здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів (пункт 4.4).
Також, позивачем укладено договір фінансового лізингу із ПАТ КБ "Приватбанк" №DNH2FLO7493 від 06.07.2016 на постачання майна, а саме комбайна зернозбирального New Holland CSX 7080.
За умовами зазначеного договору ПАТ КБ "Приватбанк" придбаває у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НОВОФАРМ", а потім передає позивачу (Лізингоотримувачу), а позивач (Лізингоотримувач) приймає від банка у платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність майно відповідно до специфікації (пункт 1.1 договору фінансового лізингу).
Крім того, умовами договору фінансового лізингу сторонами встановлена сплата авансу в рахунок оплати вартості майна (пункт 1.4), після сплати якого майно від банку передається в користування лізингоотримувача - пункти 1.5-1.6.
Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу №DNH2FLO7493 від 06.07.2016 встановлено, що протягом усього терміну дії договору майно є власністю банка, а умовами переходу такого права від банку до позивача (Лізингоотримувача) є сплата банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за договором (пункт 4.3). У випадку переходу права власності на майно до лізингоодержувача, здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів (пункт 4.4).