Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 740/1884/17
провадження № 61-1353св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: управління Держгеокадастру у Ніжинському районі, Ніжинська міська рада Чернігівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Харечко Л. К., Онищенко О. І., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: управління Держгеокадастру у Ніжинському районі, Ніжинська міська рада Чернігівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позову вказала, що вона є власником 1/3 частини будинку по АДРЕСА_1, а відповідач є власником 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та суміжним землекористувачем. Тривалий час ОСОБА_2 порушує її земельні права, оскільки самовільно зайняв земельну ділянку площею 60 кв. м та встановив дерев`яний та сітчастий паркани, при цьому перемістив межу земельних ділянок по всій довжині вглиб своєї земельної ділянки, а у 2015 році на зайнятій ділянці побудував сарай літ. Н площею 32,6 кв. м та вбиральню літ. У площею 1,2 кв. м.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом знесення дерев`яного та сітчастого паркану та здійснити реконструкцію сараю літ. Н та вбиральні літ. У, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1, таким чином, щоб найбільш виступна конструкція стін знаходилась на відстані не менше ніж один метр до межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а також встановити межі вказаних земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення дерев`яного та сітчастого парканів між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив права ОСОБА_1, оскільки факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки та встановлення на ній парканів, підтверджений актами узгоджувальної комісії та комісії щодо розгляду земельного спору.
Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд дійшов висновку, що позивач не довів факт незаконної побудови сараю та вбиральні, а також те, що ця забудова порушує права суміжного землекористувача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасовано рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2018 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела факт самовільного зайняття ОСОБА_2 належної їй на праві користування земельної ділянки та встановлення на ній паркану. При цьому суд узяв до уваги висновки судових експертиз, з яких вбачається відсутність фактичного накладання спірних земельних ділянок одна на одну у порівнянні з координатами технічних документацій та фактичним користуванням сторонами цими земельними ділянками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції, у якій заявник просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справа № 350/67/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не узяв до уваги надані позивачем докази самовільного зайняття відповідачем частини належної позивачу земельної ділянки, неправильно застосувавши норми статті 91 ЗК України.
Крім того, апеляційний суд безпідставно стягнув із позивача 10 048 грн витрат, понесених на проведення судової земельно-технічної експертизи, не врахувавши, що їх фактично оплатила сама позивач, а відповідач відмовився від оплати експертизи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 11 листопада 2004 року № 693 "Про індивідуальне житлове будівництво в м. Ніжині" ОСОБА_3 надано дозвіл на оформлення технічної документації на сарай розміром 1,65 х 2,50 м на земельній ділянці по АДРЕСА_2, розпочате будівництво сараю розміром 4,0 х 8,15 м (а. с. 68-71 т. 1).
Рішенням Ніжинської міської ради Чернігівської області від 15-17 квітня 2014 року № 3-56/2014 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, виготовлення проектів землеустрою, затвердження землевпорядної документації та надання у приватну власність, в оренду, затвердження проектів розподілу земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради затверджено проекти розподілу земельних ділянок між співвласниками житлових будинків по взаємній згоді вирішено: із загальної площі 0,2345 га земельної ділянки по АДРЕСА_2 рахувати у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1194 га, а у користуванні ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,1151 га ( ОСОБА_4 - 1/4, ОСОБА_5 - 1/4, ОСОБА_2 - 1/2) (а. с. 16 т. 1).
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року визнано незаконним підпункт 5.7 пункту 5 рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 15-17 квітня 2014 року № 3-56/2014 в частині затвердження проекту розподілу земельних ділянок щодо зарахування у користування ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,1151 га. Підставами для визнання незаконним вказаного рішення стало те, що при його прийнятті міська рада не врахувала існуючого характеру землекористування суміжних землекористувачів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), що не відповідає встановленим вимогам на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки. Також межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у встановленому порядку не встановлена і з цього приводу між сторонами існує тривалий спір (а. с. 17-21 т. 1).
Актами узгоджувальної комісії від 20 лютого 2009 року, 11 жовтня 2006 року, актами комісії щодо розгляду земельного спору від 21 серпня 2013 року, 01 жовтня 2013 року (а. с. 26, 30, 32, 34) встановлено, що конфігурація межі між домоволодіннями по АДРЕСА_3 не відповідає планам земельних ділянок, указаних в технічних паспортах даних домоволодінь.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза для вирішення питань по суті даного спору, зокрема, чи має місце порушення меж або накладення земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, чи порушують межі суміжних землекористувачів наявність дерев`яного та сітчастого парканів. Проте експертиза не була проведена з підстав ненадання ОСОБА_1 додаткових матеріалів, необхідних для її проведення.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції за клопотаннями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2019 та 22 липня 2019 року була призначена судова земельно-технічна експертиза.
За результатами проведення експертизи судовим експертом 29 листопада 2019 року складений висновок № 3138/3139/19-24 (а. с. 61-70 т. 2), яким встановлено наступне: "Порівнявши наявні каталоги координат з технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 (адреса вказана згідно технічної документації) та копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, виготовлені приватним підприємством "Портал СД" з координатами фактичного користування досліджуємих земельних ділянок накладання земельних ділянок не виявлено.
Порівнявши між собою координати земельних ділянок в наданих на дослідження технічних документаціях із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 накладання чи порушення меж не виявлено.
Враховуючи проведені топографо-геодезичні роботи, здійснені на день проведення огляду об`єктів дослідження, що наведено вище, порушень чи накладань не виявлено.
Наявність дерев`яного та сітчастого парканів, сараю літ. Н площею 32,6 кв. м та вбиральні літ. У площею 1,2 кв. м, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, не порушують межі суміжних землекористувачів, оскільки порушень чи накладань меж не виявлено. У зв`язку з відсутністю накладання земельних ділянок, демонтаж чи знесення відповідних об`єктів не потрібен".
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року була призначена повторна комісійна судова земельно-технічна експертиза (а. с. 170-181 т. 2), за результатами проведення якої висновком експерта від 02 червня 2021 року № 6608/20-41 встановлено: "Орієнтовна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 0,2259 га відповідно до Генерального плану м. Ніжина Чернігівської області. Орієнтовна площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 0,1304 га відповідно до Генерального плану м. Ніжина Чернігівської області.
Виявити порушення меж або накладання земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2, відповідно до генеральних планів даних домоволодінь, наявних в матеріалах цивільної справи, не вбачається за можливе, оскільки, вони не містять геодезичних даних щодо місце розташування меж земельних ділянок та будівель і споруд на них розташованих, тобто співставити фактичні межі домоволодінь сторін, визначені в результаті інструментальної зйомки з межами, зазначеними у вищенаведених планах, не можливо.
Наявність паркану із азбестошиферних листів та сітчастого паркану, сараю літ. Н площею 32,6 кв. м та вбиральні літ. У площею 1,2 кв. м, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, не порушують межі суміжних землекористувачів".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.