Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 175/772/16-ц
провадження № 61-3581св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська рада,
треті особи: державний нотаріус Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Тамаря Яна Володимирівна, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради та просив визнати за ним право власності на спадкове майно: земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0, 068 га, розташовану на території садового товариства "Світанок" Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2, розташована в садовому товаристві "Світанок" Новоолександрівської сільської ради. Він є єдиним спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після її смерті.
Зазначав, що в установлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру та на земельну ділянку йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що за життя ОСОБА_3 не зареєструвала в установленому законом порядку право власності на це майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0, 068 га, розташовану на території садового товариства "Світанок" Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, передану для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 листопада 2009 року державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кокосадзе Л. В.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 жовтня 2003 року державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кокосадзе Л. В.
Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 успадкувала від своїх батьків спірні земельну ділянку та 1/2 частину квартири, що підтверджується виданими на її ім`я свідоцтвами про право на спадщину за законом, однак не зареєструвала право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, що позбавляє позивача можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права на це майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У жовтні 2020 року третя особа ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є передчасними, оскільки до участі в справі в якості відповідача не залучено ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21 березня 2018 року в справі № 295/2430/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 2-390/2006, від 13 лютого 2019 року в справі № 739/533/17, від 22 травня 2019 року в справі № 640/7778/18, від 03 липня 2019 року в справі № 203/642/14-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі № 263/1979/19, від 30 січня 2020 року в справі № 760/5406/15-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 190/1249/16-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 761/41071/19, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд без наведення належного обґрунтування поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; не врахував, що предметом апеляційного оскарження було рішення суду першої інстанції лише в частині визнання права власності на земельну ділянку; а також не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3, а відтак не може бути відповідачем у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
26 травня 2021 року справа № 175/772/16 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли:
1/2 частина квартири АДРЕСА_1, що належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, виданого 03 жовтня 2003 року;
земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0, 068 га, розташована на території садового товариства "Світанок" Новоолександрівської сільської ради, що належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, виданого 06 листопада 2009 року.
У встановлений законом строк ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_6 (чоловік спадкодавця) та ОСОБА_7 (син спадкодавця) подали заяви про відмову від прийняття спадщини на користь позивача.