Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 750/11492/19
провадження № 61-4044св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинська Тетяна Віталіївна, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2020 року в складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Губар В. С., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 22 березня 2019 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо ј частини домоволодіння, земельної ділянки площею 0, 0134 га, земельної ділянки площею 0, 0029 га, земельної ділянки площею 0, 0135 га, земельної ділянки площею 0, 0018 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 971 540 грн, які відповідач отримала за продані по довіреності від його імені житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_2 .
В ході примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошових коштів встановлено, що 22 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договори купівлі-продажу належних ОСОБА_2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Оспорювані договори купівлі-продажу житла та земельних ділянок є фіктивними та укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2019 року.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорювані договори купівлі-продажу були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених ними, відповідали волевиявленню сторін. Позивач не довів наявність умислу сторін оспорюваних правочинів на їх укладення з метою уникнення звернення стягнення на майно, яке є предметом договорів, під час виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами попередніх інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 липня 2018 року в справі № 922/2878/17, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 299/396/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що при розгляді справи № 750/1816/19 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошових коштів, 22 березня 2019 року нею було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням копії позовної заяви та проживанням за межами України. Цього ж дня відповідачі уклали оспорювані договори купівлі-продажу частини будинку та земельних ділянок.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в пергу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може відчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Суди не звернули увагу, що між відповідачами було укладено фраудаторний правочин з метою невиконання ОСОБА_2 в майбутньому рішення суду та взятих на себе боргових зобов`язань.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Чернігова.
20 квітня 2021 року справа № 750/11492/19 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 971 540 грн за продані нею на підставі виданої позивачем довіреності житловий будинок та земельні ділянки, що знаходяться на АДРЕСА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 971 540 грн. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Кезлею В. І. посвідчено довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 (свою матір) на продаж належних йому житлового будинку та земельної ділянки. 18 грудня 2018 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, та ОСОБА_6 укладені договори купівлі-продажу належних ОСОБА_1 житлового будинку та земельних ділянок на АДРЕСА_2, однак ОСОБА_2 не передала кошти, отримані від продажу вказаної нерухомості.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2019 року сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
ОСОБА_3 з травня 2017 року разом з дружиною ОСОБА_4 та малолітнім сином проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 .
04 лютого 2019 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 500 доларів США як авансовий платіж в рахунок придбання належної останній частини житлового будинку та земельних ділянок на АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною розпискою.
22 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори купівлі-продажу 1/4 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 вартістю 244 800 грн, земельної ділянки площею 0,0134 га, кадастровий номер 7410100000:02:033:5176, вартістю 163 200 грн, земельної ділянки площею 0,0029 га, кадастровий номер 7410100000:02:033:5177, вартістю 5 923 грн, земельної ділянки площею 0,0135 га, кадастровий номер 7410100000:02:033:5178, вартістю 27 574 грн, земельної ділянки площею 0,0018 га, кадастровий номер 7410100000:02:033:5179, вартістю 3 695 грн. Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. від 19 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2019 року, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 971 540 грн, та накладено арешт на кошти та майно ОСОБА_2 в рамках зведеного виконавчого провадження № 59848402. Стягнуті судовим рішенням кошти ОСОБА_2 позивачу не повернула, рішення суду не виконано.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права