Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 754/16766/17
провадження № 61-16182св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11,
треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району м. Києва, служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів:
Шебуєвої В. А., Мельника Я. С., Оніщука М. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення.
Позовну заяву мотивовано тим, що 07 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі -
ВАТ "Український професійний банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі -
ПАТ "Український професійний банк"), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 321, відповідно до умов якого, останній отримав кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000,00 доларів США на споживчі цілі
зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором, з кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня 2017 року.
Крім того, 07 травня 2007 року між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк",
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого у разі повного або часткового невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у передбачені строки, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителів.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором, 07 травня 2007 року між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого
є ПАТ "Український професійний банк", та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 3670, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 54,20 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира
АДРЕСА_1 .
06 вересня 2017 року між ПАТ "Український професійний банк"
та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки № 24, відповідно до умов якого банк передав останньому право вимоги за наступними договорами: кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321, укладеним між ВАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2 й договором поруки від 07 травня 2007 року № 321-1, укладеним між банком та ОСОБА_3, з метою забезпечення належного виконання боржником своїх зобов`язань
за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 3321.
Також відбулось відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 07 травня 2007 року між банком та відповідачами, в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором
від 07 травня 2007 року № 3321 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим номером 3670, яке мало місце відповідно до договору № 24/1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 06 вересня 2017 року між банком та ОСОБА_1 й посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. за реєстровим номером 177.
ОСОБА_2 належним чином не виконував кредитні зобов`язання,
у зв`язку із цим виникла заборгованість у розмірі 98 179,19 доларів США.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив: у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321
у розмірі 98 179,19 доларів США звернути стягнення на нерухоме майно,
що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 07 травня 2007 року, квартиру двокімнатну, загальною площею 54,20 кв. м, житловою площею 30,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом; виселити ОСОБА_2
та ОСОБА_3 із вказаної квартири й зобов`язати останніх
не перешкоджати у здійсненні права власності на квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року
у складі судді Галась І. А. позов задоволено частково.
У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2
за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321 звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 07 травня 2007 року зареєстрований за № 3670, а саме квартира АДРЕСА_1 (загальна площа 54,20 кв. м, житлова площа 30,10 кв. м) шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі, будь-яким способом із встановленням ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1
та ОСОБА_2 звертались до Київського апеляційного суду
із апеляційними скаргами.
Короткий зміст заяви про залишення позову без розгляду
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції
із заявою про залишення його позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба
у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права
на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення, без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Мельника Я. С. задоволено заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.
Скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, треті особи: Дозвільний центр надання адміністративних послуг Деснянського району міста Києва та служба
у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права
на продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, виселення, залишено без розгляду.
Компенсовано ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі
5 068,38 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач скористався своїм процесуальним правом щодо залишення його позову без розгляду (пункт 4 частини першої статті 374 ЦПК України).
Короткий зміст заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу
У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат
на правничу допомогу.
Заяву обґрунтовано тим, що цивільним процесуальним кодексом України
не визначено судом якої інстанції підлягає вирішенню питання про розподіл судових витрат у разі, якщо заяву про розподіл судових витрат
(з відповідними доказами), понесених стороною в суді першої інстанції, було подано до суду першої інстанції і не вирішено таким судом після розгляду справи по суті, а судове рішення про залишення позову без розгляду
на підставу пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України прийнято судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження. У зв`язку із цим, на думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11, заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції й не розглянуту судом першої інстанції під час розгляду справи
по суті повинен розглянути суд апеляційної інстанції.
Разом із цим зазначав, якщо суд апеляційної інстанції вважатиме,
що відповідачем підлягала поданню окрема заява до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, у зв`язку із цим просив визнати цю заяву саме такою, а також визнати причини пропуску такого строку поважними та поновити його й вирішити питання про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, понесені останнім витрати
на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі
12 000,00 грн.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня
2021 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що оскільки позов позивача
на підставі пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України залишено без розгляду, у відповідності до вимог статей 133, 142 ЦПК України має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц, від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18
та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не дослідження зібраних у справі доказів, просить скасувати оскаржуване судове рішення й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 754/16766/17
із Деснянського районного суду м. Києва.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заяву про відшкодування витрат
на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції подано із пропуском строком, встановленого частиною шостою статті 142 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не поновлював будь-які строки, а тому, на думку
ОСОБА_1, не мав права розглядати цю заяву.
ОСОБА_1 вважає, що відбувся подвійний розгляд різними судами одного
й того ж питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, оскільки з такою заявою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звертався до суду першої інстанції, яку ухвалою суду від 15 червня 2021 року залишено без задоволення і замість апеляційного оскарження цієї ухвали суду він звернувся із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції до суду апеляційної інстанції для вирішення цього ж питання.
Разом із цим зазначає, що зі змісту доданих довіреностей не вбачається,
що повноваження з представництва боржниками надано ОСОБА_11
як адвокату. На думку ОСОБА_1, довіреність сама по собі не є доказом,
що підтверджує повноваження адвоката, а також не свідчить про те,
що у відносинах з довірителями (боржниками) ОСОБА_11, як представник за довіреністю, виступає у статусі адвоката. У зв`язку із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_2, тому судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято заяву щодо відшкодування витрат
на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статей 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статті 244 ЦК України про можливості адвокатом представляти інтереси сторони в цивільній справі
за довіреністю, яка видана на підставі усного договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року