Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 664/1667/20
провадження № 61-10033св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Друга Херсонська державна нотаріальна контора;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року у складі судді Никифорова Є. О. та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, Друга Херсонська державна нотаріальна контора, про визнання договору іпотеки припиненим та вилучення записів з реєстрів.
Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2007 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено договір про іпотечний кредит № HEC0GI0000002251, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 50 000 грн та зобов`язався їх повернути до 11 грудня 2022 року.
У забезпечення виконання договору про іпотечний кредит 11 грудня 2007 року між ним та банком укладено іпотечний договір № HEC0GI0000002251, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано належне йому на праві спільної сумісної власності нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_2 .
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року у справі № 2121/2-1588/11, яке набрало законної сили, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково та у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № НЕС0GІ0000002251 від 11 грудня 2007 року в розмірі 13 755,76 дол. США, що еквівалентно 109 633,41 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 59,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, і належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк", з початковою ціною продажу предмета іпотеки 75 000 грн, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Вказував, що виконавчий лист у справі № 2121/2-1588/11 не видавався, виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є боржниками, станом на 24 квітня 2020 року до територіальних органів державної виконавчої служби Херсонської області не надходили.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 664/2529/17 у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НЕС0GІ0000002251 від 11 грудня 2007 року відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Вказував, що оскільки банк не реалізував своє право на отримання виконавчого документу з метою примусового виконання рішення, а отже, не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, основне зобов`язання є фактично припиненим, а тому і забезпечувальне зобов`язання у вигляді іпотеки має бути припиненим.
Наявність записів про іпотеку порушує його права щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном, проте, відповідач добровільно не бажає виключити відомості про іпотеку з відповідних державних реєстрів.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд, визнати припиненим договір іпотеки № НЕС0GІ0000002251 від 11 грудня 2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Левківським І. П., зареєстрований в реєстрі за № 2721; вилучити з Державного реєстру правочинів запис за реєстраційним номером № 2559901 згідно витягу № 5120674 від 11 грудня 2007 року; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна відомості про заборону на нерухоме майно згідно договору іпотеки за реєстраційний номером № 6202707, витяг № 15957707 від 11 грудня 2007 року; вилучити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером № 6203053 згідно витягу № 15958643 від 11 грудня 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 рок у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропуску позовної давності) не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_5, залишено без задоволення, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором, не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", а тому обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки від 11 грудня 2007 року.
Вимоги про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційні номери обтяження від 11 грудня 2007 року № 2550001 та № 6202707, вилучення з Державного реєстру іпотек запису від 11 грудня 2007 року № 6203053 є похідними від вимоги про визнання припиненим договору іпотеки, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність правових підстав для задоволення основної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначала неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-52цс13, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 664/1667/20 із Цюрупинського районного суду Херсонської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що через пропуск строку позовної давності банк втратив право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок іпотечного майна, яким забезпечено таке зобов?язання; стороною відповідача не надано жодного доказу існування майнових вимог поза строками такої давності, чи не врегульованих кредитних зобов?язань між сторонами, у зв?язку з чим іпотечний договір має бути визнаний припиненим на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку". Вказувала, що наявність зареєстрованого обтяження на іпотечне майно після спливу строку позовної давності є незаконним втручанням у право особи на вільне володіння своїм майном.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено іпотечний договір № HEC0GI0000002251, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в іпотеку банку належне йому нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 8.1. іпотечного договору від 11 грудня 2007 року цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов?язань сторін за цим договором.
На підставі іпотечного договору від 11 грудня 2007 року приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Левківським І. П. внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 6202707 від 11 грудня 2007 року, та № 6203053 від 11 грудня 2007 року.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року у справі № 2121/2-1588/11, яке набрало законної сили, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково та у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № НЕС0GІ0000002251 від 11 грудня 2007 року в розмірі 13 755,76 дол. США, що еквівалентно 109 633,41 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 59,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, і належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк", з початковою ціною продажу предмета іпотеки 75 000 грн, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Встановлено, що виконавчий лист у справі № 2121/2-1588/11 не видавався, виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є боржниками, станом на 24 квітня 2020 року до територіальних органів державної виконавчої служби Херсонської області не надходили, що підтверджується листами Південного міжрегіонального управління юстиції від 27 квітня 2020 року, Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20 травня 2020 року.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 664/2529/17 у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НЕС0GІ0000002251 від 11 грудня 2007 року відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.