Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 309/1294/19
провадження № 61-14210 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рошинець Наталія Павлівна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рошинець Н. П., про усунення від права на спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат та батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із двох житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його єдиний син - ОСОБА_2, який на момент смерті батька був зареєстрований разом з померлим, але фактично проживав декілька років в іншому місті.
Вказувала, що з 2005 року ОСОБА_3 хворів на психічну хворобу та перебував на обліку у лікаря-психіатра, а з 2013 року йому було призначено ІІ групу інвалідності безтерміново.
Рішенням Хустського районного суду від 27 червня 2018 у справі № 309/344/18 ОСОБА_3 було визнано недієздатним та призначено її опікуном останнього. Вказаним судовим рішенням встановлено ту обставину, що ОСОБА_3 внаслідок психічної хвороби не міг усвідомлювати наслідків своєї поведінки, керувати своїми діями, самостійно здійснювати догляд за собою, правильно орієнтуватися та оцінювати прості життєві ситуації та за таких обставин потребував опіки.
Зазначала, що вона за власні кошти доглядала ОСОБА_3 та забезпечувала всім необхідним: ліками, продуктами, оскільки він сам себе не міг обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги. Відповідач ОСОБА_2 ухилявся від надання своєму батьку допомоги, від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, який перебував у безпорадному стані. Також відповідач не з`явився на поховання свого батька, не надав матеріальної допомоги для організації поховання, з дня смерті батька не з`являється за місцезнаходженням спадкового майна та не приймає участі в його утриманні. За вказаних обставин вона змушена звернутись до суду із даною позовною заявою для захисту своїх майнових та спадкових прав, як спадкоємець другої черги, щодо оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, посилаючись на частину п`яту статті 1224 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування на все спадкове майно, що залишилося після смерті його батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року у складі судді Довжанина М. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування на спадкове майно, що залишилось після смерті його батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Позивачем надано належні та достовірні докази перебування спадкодавця ОСОБА_3 в безпорадному стані через наявне у нього психічне захворювання та доведено, зокрема, показами свідків, факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання своєму батькові допомоги при можливості її надання, ураховуючи, що відповідач в останні два роки життя батька був повнолітнім, обізнаним про стан здоров`я батька, мав можливість хоч б інколи навідуватися до батька та допомагати йому в побуті, надавати йому психологічну підтримку, відвідуючи його у інтернаті психоневрологічного профілю, однак на численні прохання рідних не вчиняв необхідних дій, ігнорував факт наявності у нього батька та робив це усвідомлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані свідками показання не є достатніми доказами, які б свідчили про ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, їх слід оцінювати у сукупності з тим фактом, що ОСОБА_3 було визнано недієздатним внаслідок психічного захворювання та призначено йому у червні 2018 року опікуном саме ОСОБА_1, яка в силу частини першої статті 67 ЦК України зобов`язана була дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням.
Судом враховано, що відповідач ОСОБА_2 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2, вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України, що знаходиться у м. Києві, навчання у якому завершив у 2019 році. Отже після досягнення повноліття відповідач продовжував навчання, у зв`язку з чим проживав окремо від батька та сам потребував матеріальної допомоги. Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 мав заробіток чи отримував дохід та мав можливість, навчаючись у вищому навчальному закладі, надавати допомогу своєму батькові.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено факту ухилення відповідача від надання допомоги своєму батькові, який через психічну хворобу перебував у безпорадному стані, а також факту, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача, а той, в свою чергу, мав можливість надати допомогу, однак не вчиняв необхідних дій, умисно ухилявся від виконання обов`язку утримання спадкодавця, у зв`язку з чим відсутні передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначала неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 320/4916/19, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник зазначала про порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто судом апеляційної інстанції за її відсутності, належним чином не повідомлено про дату, час та місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України)
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 309/1294/19 із Хустського районного суду Закарпатської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не в повній мірі встановив фактичні обставини справи та не дослідив зібрані у справі докази, а також неправильно застосував положення статті 1224 ЦК України до спірних правовідносин.
Вказувала, що її інтереси у цій справі представляв адвокат Калин В. Ю., який припинив свою адвокатську діяльність з 11 грудня 2020 року, а з адвокатом Лукачко І. Й., який представляв її інтереси в суді апеляційної інстанції, вона не укладала договір про надання правової допомоги, тобто адвокат представляв її інтереси в апеляційному суді без відповідних повноважень, вона не була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3, що підтверджується, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а. с. 12, 13, 14).
Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .
Згідно довідки ЛКК № 31 від 17 вересня 2018 року, виданої Хустською районною поліклінікою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, знаходився на обліку в лікаря-психіатра психо-наркологічного відділення Хустської районної поліклініки з 11 липня 2007 року з діагнозом: шизоафективний розлад, депресивний тип. Являється інвалідом ІІ групи безтерміново по психічному розладу. По своєму психічному стану може перебувати в інтернаті психоневрологічного профілю.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2018 року у справі № 309/344/18 ОСОБА_3 було визнано недієздатним, над ним встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, заповіту на випадок своєї смерті не склав.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_2, спадкоємцем другої черги - сестра ОСОБА_1
30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н. П. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1, яка є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємцем другої черги за законом, посилалася на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача, який є сином ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом, від права на спадкування, оскільки останній фактично перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, догляду, а відповідач не приймав участі у догляді за ним, не вчиняв належних дій щодо утримання та надання допомоги, якої той потребував.