Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/21867/19-ц
провадження № 61-9569св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
позивач за зустрічним позовом - Рівненська обласна рада,
відповідач - територіальна громада Рівненської області в особі Рівненської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у складі судді Харченка С. П.
та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до територіальної громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради про визнання права користування квартирою.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 січня 2019 року у справі № 559/2057/18 встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 зазначала, що 01 березня 2019 року вона зверталась до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівне Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1, проте отримала відмову.
Власником вищевказаної квартири є територіальна громада Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, як це зазначено в реєстрі прав на нерухоме майно.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнання за нею право користування квартирою
АДРЕСА_1 .
У січні 2020 року Рівненська обласна рада звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Зустрічний позов мотивовано тим, що згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 127738291 від 15 червня 2018 року) двокімнатна квартира, загальною площею 41,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: квартира
АДРЕСА_1, належить на праві комунальної власності територіальній громаді Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.
Рівненська обласна рада зазначала, що ордер на житлове приміщення
№ 5982, який надавав право зайняття вказаної квартири, було видано ОСОБА_3, яка була основним квартиронаймачем та яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом із цим у спірній квартирі, як член сім`ї
наймача - ОСОБА_3, проживав її син ОСОБА_2, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із цим Рівненська обласна рада зазначала, що вона, як власник спірної квартири, жодних правочинів щодо користування нею не приймала, проте обмежена у здійсненні права власності у зв`язку із тим, що ОСОБА_1, шляхом злому та заміни замка, самовільно проникла та зайняла житлове приміщення.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своїм сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 11 листопада
2015 року і по час звернення до суду із зустрічним позовом зареєстрована
за адресою: квартира АДРЕСА_2 .
Рівненська обласна рада зазначала, що документи, які могли б підтвердити правомірність проникнення та перебування у спірному помешканні зазначених осіб не надано.
Крім того про зазначені події Рівненською обласною радою було повідомлено Рівненський відділ поліції Головного Управління Національної поліції в Рівненській області, про що було відкрите кримінальне провадження від 19 червня 2018 року № 12018180010003651 за фактом самоправства,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого
статтею 356 КК України.
Ураховуючи викладене, Рівненська обласна рада просила суд усунути перешкоди користування квартирою, яка знаходиться за адресою:
квартира АДРЕСА_1, шляхом звільнення ОСОБА_1 житлового приміщення та видачі нею уповноваженим представникам Рівненської обласної ради ключів від замка вхідних дверей цієї квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічну позовну заяву Рівненської обласної ради задоволено частково.
Усунуто перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом звільнення ОСОБА_1 житлового приміщення, та передачі нею уповноваженому представнику Рівненської обласної ради ключів від вхідних дверей цієї квартири.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних
та допустимих доказів правомірного зайняття ОСОБА_1
та її неповнолітнім сином спірної квартири, у зв`язку із цим відсутні правові підстави для визнання її права на користування спірним житловим приміщенням.
Разом із цим суд першої інстанції вважав наявними підстави для задоволення зустрічних позовних вимог та усунення Рівненській обласній раді перешкод у користуванні квартирою шляхом її звільнення
ОСОБА_1 та передачі останньою ключів від неї представнику власника, оскільки ОСОБА_1 своїм вселенням у спірну квартиру у невстановленому законом порядку чинить перешкоди власнику квартири у розпорядженні його майном.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання
за ОСОБА_1 право на користування спірною квартирою, оскільки відсутні належні та допустимі докази правомірного зайняття ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином спірної квартири.
Разом із цим суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та усунення Рівненській обласній раді перешкод у користуванні квартирою шляхом її звільнення ОСОБА_1 та передачі останньою ключів від неї представнику власника, оскільки ОСОБА_1 своїм вселенням у спірну квартиру у невстановленому законом порядку чинить перешкоди власнику квартири у розпорядженні його майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц та від 20 листопада 2019 року у справі
№ 127/26104/18, а також судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, просить скасувати судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 62, 64, 106 ЖК України та статті 824 ЦК України, оскільки рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 січня 2019 року у справі
№ 559/2057/18 встановлено, що з вересня 2016 року по 26 травня 2018 року вона разом із ОСОБА_2 спільно проживали у квартирі АДРЕСА_1, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права
та обов`язки.
Також ОСОБА_1 зазначає, що Рівненською обласною радою вказане судове рішення не оскаржувалося, а відсутність реєстрації, на її думку,
не може бути підставою для відмови у визнанні за нею права користування спірною квартирою.
На думку ОСОБА_1, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наступне виселення
її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 569/21867/19-ц із Рівненського міського суду Рівненської області.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року задоволено. Зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року
до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Рівненської обласної ради на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Двокімнатна квартира, загальною площею 41,3 кв. м, яка знаходиться
за адресою: квартира АДРЕСА_1, належить на праві комунальної власності територіальній громаді Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, що підтверджується витягом
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 127738291 від 15 червня 2018 року).
Згідно ордера на житлове приміщення № 5982, квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3
на підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради
від 28 жовтня 2003 року № 261.
У 2014 році ОСОБА_3 померла.
Після смерті ОСОБА_3 у квартирі, як член сім`ї основного квартиронаймача залишився проживати її син ОСОБА_2,
що підтверджується довідкою від 19 вересня 2014 року № 2343 про реєстрацію його в квартирі
АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно акта від 18 вересня 2018 року про неможливість проведення огляду об`єкту нерухомості - квартири
АДРЕСА_1 та здійснення контролю за його збереженням
й цільовим використанням, у вказаній квартирі перебували ОСОБА_1
та її син ОСОБА_5 .
Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 з 11 листопада 2015 року і час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій зареєстрована
за адресою: квартира АДРЕСА_2 .
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 січня 2019 року у справі
№ 559/2057/18 встановлено факт родинних відносин, а саме те,
що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Власник квартири, Рівненська обласна рада не була залучена до розгляду справи про встановлення факту родинних відносин
та зокрема факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або
за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.